Група американських науковців виявила, що Т-клітини у ракових пухлинах надмірно виробляють фермент моноаміноксидаза, який перешкоджає ефективному знищенню злоякісних клітин. А наявні інгібітори моноаміноксидази, які застосовувалися початково як антидепресанти, посилюють імунну реакцію на ракові клітини, як показали досліди на мишах. Результати опубліковані в журналі Science Immunology.
Клітини раку легень під мікроскопом. LRI EM Unit
Як дійшли до результатів?
Одним із методів імунотерапії раку є використання інгібіторів, або блокаторів, імунних контрольних точок. До останніх належать також PD-1 блокатори. Їхня робота полягає у наступному. Імунні Т-клітини містять на своїй поверхні білок PD-1, який має змогу зв'язуватися із білками PD-L1 на поверхні інших клітин. Цей зв'язок слугує наче щитом, який вберігає клітину з PD-L1 від знищення імунною системою. У нормі цей механізм захищає від розвитку аутоімунних хвороб, але стає перешкодою при боротьбі з раком. Річ у тім, що PD-L1 може продукуватися у великій кількості раковими клітинами, перешкоджаючи їхньому виявленню та вбивству імунними клітинами. Блокатори ж PD-1, які є антитілами, працюють завдяки тому, що не дають змогу утворитися зв'язку між Т-клітинами та пухлинними. Такі ліки показали ефективність проти різних типів раку, але іноді їх недостатньо. Тож вчені намагаються знайти інші контрольні точки, на які можна було б націлитися новими препаратами. У новій роботі група дослідників із Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі пишуть, що, можливо, знайшли таких.
Що виявили вчені?
Вивчаючи Т-клітини, які проникли до пухлин меланоми у мишей, науковці помітили, що імунні клітини дуже активно експресують ген, відповідальний за вироблення моноаміноксидази-А (MAO-A). Це фермент, який особливо активний у мозкові, де розщеплює нейротрансмітери, що сприяють піднесеному настрою, як-от серотонін та дофамін. Відтак вчені провели аналіз баз даних генної експресії у пухлинах кишківника, легень, підшлункової залози, шийки матки та меланоми різних людей. Результати вказали, що у пухлинах, які більше експресують ген MAOA, менше імунних клітин. А пацієнти з такими пухлинами живуть менше ніж ті, у яких експресія MAOA нижча. Вчені пов'язують це з дисфункцією Т-клітин: вони виробляють власний серотонін, який допомагає активувати атаку на ракові клітини, однак разом із тим виробляють моноаміноксидазу-А, яка перешкоджає цій активації.
Яке практичне застосування у результатів?
Хорошою новиною є те, що блокатори моноаміноксидази вже тривалий час використовуються у клінічній практиці для лікування депресії, перешкоджаючи розщепленню нейротрансмітерів. Тож автори роботи спробували цього разу використати їх для боротьби з раком. Досліди на мишах із меланомою або раком кишечника показали, що приймання інгібіторів МАО-А призводить до сповільнення зростання пухлин. А їхня комбінація з PD-1-блокаторами працювала ще краще, ніж кожний засіб поодинці: у деяких піддослідних тварин таке лікування дозволило усунути пухлини протягом одного місяця.
Отже, науковці кажуть, що змогли виявити ще одну імунну контрольну точку для лікування раку. Вони сподіваються, що наразі вже трохи застарілі антидепресанти інгібітори МАО можна буде пристосувати до імунотерапії раку, яка разом із тим могла б полегшити депресію в онкологічних пацієнтів.