Британські дослідники дійшли висновку, що лами та альпаки походять від нині вимерлої популяції гуанако. Результати отримані шляхом порівняння мітохондріальної ДНК сучасних верблюдових та древніх, які жили на території Південної Америки ще п'ять тисяч років тому. Однак результати все ще залишають непоясненими роль вікуній в одомашненні лам та альпак, чий геном містить ДНК цих тварин. Дослідження опубліковане в журналі eLife.
Chris Stenger / Unsplash
Для чого це вивчати?
Лами (Lama glama) та альпаки (Vicugna pacos) як домашні тварини відігравали важливу роль у побуті древніх народів Південної Америки, як-от інків. Вивчення їхнього походження допомогло би краще зрозуміти, як ці тварини стали частиною сільського господарства та були одомашнені. Однак навіть серед учених це питання стає приводом для дискусій. Південну Америку зараз населяють два дикі види верблюдових — гуанако (Lama guanicoe), що живе у різноманітних оселищах, та вікунья (Vicugna vicugna), яка населяє лише високогірні регіони. Наразі вчені не можуть дійти згоди, від якої з них пішли одомашнені близько сім тисяч років тому альпака та лама. Все ускладнюється ще й фактом появи європейських конкістадорів в Америці, що призвело до масової загибелі місцевих верблюдових та людей, які знали, як їх розводити. Наслідком стали численні схрещування між цими тваринами, через що близько 36 відсотків геному альпаки походить від інших тварин. Але вчені з Кардіффського університету вирішили все ж внести більше ясності у це питання.
Що вони робили?
Науковці проаналізували мітохондріальний геном 61 древньої особини верблюдових Південної Америки, які добули з решток, знайдених на археологічних місцях розкопок у північному регіоні Чилі. Досліджувані тварини жили від 3500 до 2400 років тому. Дані про них науковці порівняли із даними про мітохондріальний геном 66 сучасних верблюдових та 815 контрольними мітохондріальними регіонами із усієї Південної Америки.
Мітохондріальна ДНК передається лише від матері до доньки, тому він допомагає розкрити походження по материнській лінії.
Які результати аналізу?
Дослідники дійшли висновку, що сучасні лами та альпаки мають мітохондріальну ДНК, що найбільше подібна до такої в гуанако, при цьому вікунья генетично відрізняється від усіх цих тварин. Це вказує на те, що, як багато хто з вчених і припускав, гуанако є спільним предком лам та альпак. Але найцікавіше, що вони є носіями тієї ДНК гуанако, яка не притаманна жодній із сучасних відомих популяцій цих диких верблюдових. Тобто одомашнення відбулося від популяції гуанако, яка протягом останніх тисячоліть зникла.
Водночас автори зазначають, що залишається багато чого незрозумілого в походженні лам та альпак. Приміром, геном цих тварин все ж має у собі сліди вікуній, що не зовсім вписується у дані аналізу мітохондріальної ДНК, але вказує на роль останніх в одомашненні. Можливо, самки гуанако у давнину схрещувалися з самцями вікуньями, припускають автори роботи.