Новий вид крихітних дев’ятиміліметрових брахігобіусів, або риб-джмеликів, із Китаю назвали на честь південнокорейської співачки Дженні з гурту BLACKPINK — Brachygobius jennie. Це найменший вид свого роду, найменша риба в Китаї та одна з найменших у світі. Через такі крихітні розміри цей вид може стати важливою моделлю для вивчення того, як зменшення розмірів тіла впливає на еволюцію геному та будову внутрішніх органів різних тварин. Дослідження опублікували в журналі Zoosystematics and Evolution.

Фото забарвлення нового виду риб-джмеликів із різних ракурсів. Tian et al. / Zoosystematics and Evolution, 2026

Якими виявилися нові риби?

Науковці досліджували види з боліт гирла Перлинної річки на півдні Китаю. Оскільки риби з цього регіону вже були добре описані, спершу дослідники припустили, що знайдені ними риби є молодими особинами якогось із відомих видів. Але обстеження їхніх візерунків на спині показало, що вони належать до роду Brachygobius. Цих риб, яких часто тримають в акваріумах, називають рибами-джмеликами через характерне забарвлення зі смугами.

Чотири різновиди забарвлення в живих особин нового виду. Haocong Yang & Danyang Zhou

Але досі не виявляли жодного виду цих риб, який у дорослому віці мав би розміри менш як 18 міліметрів — тобто удвічі більше за розмір дорослих Brachygobius jennie. Серед інших споріднених родів також зустрічаються мініатюрні види з максимальними розмірами близько 10-11 міліметрів. Однак ці риби часто стають дорослими, тобто здатними до розмноження, ще за менших розмірів. Тому науковцям ще належить з’ясувати, чи серед B. jennie також зустрічаються дорослі особини, менші за дев’ять міліметрів.

На честь кого називали інші водні організми

👁  Нем’ясоїдних родичів піраній із притоки Амазонки назвали на честь Саурона з «Володаря перснів» через чорну смугу на боці, яка нагадує зіницю.

🐟  Новий вид глибоководних риб із Китаю назвали на честь Сан, головної героїні анімаційного фільму студії Ґіблі «Принцеса Мононоке».

🪸  Глибоководний корал з океану поблизу гавайського острова Молокай назвали на честь Чубакки з «Зоряних війн» через подібність його на гриву.

🦞  А морських раків, яких роками продавали на рибному ринку у В’єтнамі, виокремили в новий вид і назвали його на честь Дарта Вейдера з тієї ж франшизи.

Астрономи виявили незвичайну планетну систему, у якій коричневий карлик обертається з двома іншими планетами — газовим гігантом і гарячою суперземлею — в одній площині. Як виявилося, усі об'єкти сформувалися в єдиному протопланетному диску без значних гравітаційних збурень. Це незвично для таких планетних систем, адже зазвичай такі масивні об’єкти, як коричневі карлики, порушують орбіти довколишніх планет. Дослідження опублікували в журналі Nature.

Порівняння розмірів коричневого карлика (у центрі) із розмірами Сонця та зорі малої маси, а також — Юпітера й Землі. Wikimedia Commons

Якою виявилася далека планетна система?

У новому дослідженні астрономи вивчили зоряну систему TOI-201 віком близько одного мільярда років. Вона складається з трьох об’єктів: гарячої суперземлі, яка робить оберт навколо зорі майже за шість діб, планети-гіганта розміром із Юпітер з періодом 53 доби та коричневого карлика — об’єкта, масивнішого за планету, але недостатньо масивного, щоб стати справжньою зорею. Коричневий карлик обертається навколо зорі приблизно за вісім років. Для дослідження системи науковці використали дані космічного телескопа TESS, який реєструє невеликі зменшення яскравості зорі під час проходження планет перед її диском. Вони проаналізували зміни часу цих проходжень і багаторічні спостереження руху зорі під впливом її супутників. 

Комп’ютерне моделювання також показало, що система залишається стабільною протягом дуже тривалого часу. Отримані результати свідчать, що система TOI-201, імовірно, сформувалася зі спільного газопилового диска та не пережила сильних зіткнень або інших руйнівних подій після свого утворення. Завдяки поєднанню кам’янистої планети, планети-гіганта та коричневого карлика в одній системі TOI-201 є рідкісним прикладом, який допоможе краще зрозуміти процеси формування планетних систем. А через те, що усі її тіла рухаються майже в одній площині, система може зберігати сліди процесів, що відбувалися ще під час її народження.

Які планетні системи нещодавно відкривали астрономи

📸  Космічний телескоп «Джеймс Вебб» та обсерваторія ALMA сфотографували народження нової планетарної системи, внутрішні планети якої можуть бути подібними на планети Сонячної системи.

🧊  Космічний телескоп «Джеймс Вебб» вперше розгледів водяний лід у диску з пилу й уламків малих небесних тіл навколо зорі в системі віком усього 23 мільйони років, яка досі формується.

🌍  Астрономи вперше виявили систему, де три екзопланети розміром із Землю обертаються навколо лише однієї зірки в подвійній зоряній системі, а не обох зір одночасно.

Біоінженери розробили та протестували на кролях імплант хряща гортані з хряща коліна свині — його сподіваються пересаджувати немовлятам зі вродженим звуженням верхніх дихальних шляхів. На відміну від попередніх методів терапії, де дітям пересаджували хрящ із грудної клітини, цю операцію зможуть провести раніше й із меншим втручанням у тіло пацієнта. Хоча технологію ще не тестували на людях, вона може допомогти близько 20 тисячам немовлят, які щороку народжуються з патологіями верхніх дихальних шляхів. Дослідження опублікували в журналі Nature Communications.

Схема майбутнього створення імплантів для гортані дітей: клітини з вушного хряща вводять у шаблон зі свинячого хряща, вирощують у лабораторії та пересаджують немовлятам для розширення дихальних шляхів. Gehret et al. / Nature Communications, 2026

Як створили новий імплант для відновлення гортані?

Науковці зосередилися на виправленні підглоткового стенозу — небезпечного звуження дихальних шляхів, яке виникає через патології перснеподібного хряща в основі гортані. Вони використали хрящ із колінного суглоба свині як основу для створення заміни перснеподібного хряща. За три дні дослідникам вдалося повністю позбавити свинячий хрящ клітин, судин і білка еластину, залишивши лише волокна. Це зробили для того, щоб уникнути імунної відповіді організму.

Після цього в шаблон з хряща ввели клітини-попередники хрящової тканини з вушного хряща. За три тижні ці клітини повністю заселили імплант, і його структура стала подібною до структури справжнього перснеподібного хряща. Тоді його пересадили 38 кролям, у яких за три місяці після операції розширилися дихальні шляхи та відбулося включення імпланту у власну хрящову тканину. При цьому результати були кращими, ніж після пересадки хряща з грудної клітини, а серйозних побічних ефектів не спостерігали. Водночас такий підхід виявився швидшим за вирощування хряща з нуля, яке може займати декілька місяців.

Які технології випробовують для лікування немовлят

🐷  На поросятах випробували штучний клапан серця з пружинним механізмом, який зможе «рости» разом із серцем немовляти.

🫀  Американські трансплантологи заново запустили серце донора, перш ніж пересаджувати його немовляті.

🧬  А нова генна терапія з заміною єдиного нуклеотиду врятувала немовля від смертельної хвороби печінки.

У Німеччині знайшли незвичне поховання всередині печі віком майже 5000 років із рештками чоловіка з травмою голови. Він міг бути жертвою міжособистісного насильства, загиблим у військовому конфлікті або ж убитим у межах людського жертвоприношення. Але з’ясувати, що ж спонукало поховати чоловіка саме так, допоможе подальший аналіз решток й артефактів із місця знахідки. Про це розповіли у пресрелізі Державного управління спадщини й археології Саксонії-Ангальт.

Рештки чоловіка в межах печі віком майже 5000 років. Christian Pabst / State Office for Heritage Management and Archaeology Saxony-Anhalt

Чим незвичне таке поховання?

Під час прокладання лінії електропередач в регіоні Бургенланд на сході Німеччини будівельники наштовхнулися на піч, яку датували періодом культури шнурової кераміки, тобто 2900-2050 роками до нашої ери. У межах цієї печі знайшли рештки молодого чоловіка, який помер у віці близько 25 років. Його положення було типовим для поховань цієї культури: на правому боці з зігнутими кінцівками, обличчям на південь, але зазвичай рештки поміщали в могили чи насипали невисокі кургани. Але попередні знахідки печей цієї культури іноді містили цілісні скелети корів або частково розчленовані скелети собак, які вважають ритуальними підношеннями. Тому в науковців і виникла ідея про людське жертвоприношення.

Це також не перша археологічна знахідка в цьому регіоні, адже раніше там виявили курган висотою до 15 метрів, який звели над дерев’яною поховальною камерою представники баальберзької культури, що існувала у 4000-3400 роках до нашої ери. Окрім неї, поблизу є й сліди представників зальцмюндської культури, яка існувала 3400-3100 років тому: система з ровів і валів, у центрі якої могли проводити ритуальні активності, і рештки спалених будинків і підношень, зокрема людських і тваринних кісток.

Які знахідки археологи ще робили в Німеччині

🦫  Раніше під час прокладання тієї ж лінії електропередач археологи виявили рештки 12 бобрів, яких 6900 років тому впіймали й убили заради хутра місцеві мисливці.

🐴  У місті Штутгарт археологи знайшли ціле кладовище коней, яких могли використовувати в римському кавалерійському підрозділі, який базувався там у 100-150 роках нашої ери.

🧊  Півторарічного хлопчика з Баварії, якого охрестили «крижаним принцом» через блок криги, у якому діставали його рештки, поховали 1350 років тому в одязі з візантійського шовку.

Активна взаємодія з котом одразу після неприємної події виявилася пов'язаною з сильнішими негативними емоціями власника, а не слабшими. Водночас спілкування з собакою, хоча й не принесло полегшення, не було пов’язаним із посиленням негативних емоцій. Такі результати протирічать поширеному припущенню, що домашні тварини можуть бути своєрідним «буфером» від стресу. Дослідження опублікували в журналі Frontiers in Psychology.

То який є зв’язок між взаємодією з улюбленцем та емоційним станом власника?

Дослідники залучили 188 власників собак, котів або обох тварин з Нідерландів і Бельгії. Через застосунок учасники протягом п’яти днів отримували до 10 нагадувань на день із запрошенням описати свій настрій, рівень щойно пережитого стресу та те, чи взаємодіяли вони з домашнім улюбленцем. Загалом застосунок надіслав майже 8000 нагадувань, але відповідали на них у середньому в третині випадків.

Аналіз таких повідомлень підтвердив, що загалом активна взаємодія з домашнім улюбленцем пов’язана з вищим рівнем позитивних і нижчим — негативних емоцій. Хоча ефект був невеликим, він спостерігався як у власників котів, так й у власників собак. Водночас науковці не виявили впливу домашніх улюбленців на рівень стресу від щоденних занять і клопотів.

Одним із можливих пояснень зв’язку саме котів, а не собак, із негативними емоціями після стресової ситуації є те, що спілкування з собакою частіше включає прогулянку, гру чи фізичну активність, які перемикають увагу власника. Водночас дослідники не виключають і того, що в стресові моменти власники просто частіше намагаються взаємодіяти з котом.

Що вже знали про ефект спілкування з улюбленцями

🧠  У власників домашніх улюбленців зафіксували повільніший занепад розумових здібностей із віком, ніж у людей без тварин.

🐶  Самі власники оцінили взаємодії з собаками навіть вище, ніж спілкування з найкращими друзями.

🐈‍⬛  Водночас власники собак виявилися більш емоційно стійкими за тих людей, які заводили котів.

👁  Налагодити контакт із котом допомогло повільне кліпання, а собаки самі покліпали одне одному для емоційного зв’язку.

Невеликі деревні жаби кокі з Пуерто-Рико пристосувалися до зараження паразитичним грибком у ранньому віці, пришвидшивши свій ріст і розвиток. Водночас вони активували імунний захист від грибка вже тоді, коли хвороба досягала небезпечних для життя стадій. Як вважають науковці, так жаби уникають зайвих витрат енергії, але це ж пристосування може робити їх вразливішими до інших факторів довкілля. Дослідження опублікували в статті Journal of Animal Ecology.

Жаба кокі з Пуерто-Рико отримала свою назву через звуки, які видають самці, відлякуючи суперників і приваблюючи самиць. Thibaud Aronson / Wikimedia Commons

Що ще впливає на шанси жаб на виживання?

Науковці досліджували вплив паразитичного грибка Batrachochytrium dendrobatidis, який спричиняє часто смертельну хворобу хітридіомікоз у жаб з усього світу. Щоб дізнатися, як до цієї загрози пристосовуються жаби кокі (Eleutherodactylus coqui) з Пуерто-Рико, дослідники використали дані спостереження за ними в дикій природі для побудови комп’ютерної моделі їхнього розвитку.

Розмір жаби кокі порівняно з американським пенні. Cathybwl / Wikimedia Commons

Врахувавши в цій моделі умови, у яких вилуплюються з ікри маленькі кокі, науковці встановили, що найчастіше період розмноження жаб припадає на найбільш теплий і вологий сезон. У таких умовах жабенята мають достатньо ресурсів для швидкого росту й розвитку, тож доживають до дорослого віку та встигають дати потомство ще до розвитку смертельної інфекції. Водночас ті кокі, які вилуплюються в холодніший і сухіший період, навіть за умови балансування між ресурсами на ріст і роботу імунної системи часто не виживають.

Як вважають дослідники, їхня модель може допомогти передбачати стійкість й інших видів жаб в умовах посух і спалахів хітридіомікозу. Це корисно для програм розведення жаб, що знаходяться під загрозою зникнення, та повернення їх у дику природу.

Як досліджують хворобу жаб

🐸  Інший вид жаб, який живе в Австралії, через зараження цим грибком почав стрибати на більшу відстань і швидше шукати собі партнера.

🍄  У тій же Австралії для захисту місцевих золотавих райок від цього гриба збудували будиночки, у яких жаби можуть зігрітися, адже високі температури небезпечні для патогену.

🦟  А зменшення чисельності жаб, зокрема через хітридіомікоз, призвело до почастішання спалахів малярії в Центральній Америці.

У Перу знайшли рештки чуньйо — продукту з картоплі, який отримують після її замороження та висушування, і датували їх часами Імперії інків, тобто XV-XVI століттями. Це лише друга знахідка такої їжі, яка в часи інків була важливим компонентом раціону робітників, а попередню зробили ще понад століття тому. Водночас вона показує, що такий продукт був поширеним в Імперії інків, адже виготовляли його в горах, а знайшли — на узбережжі. Дослідження опублікували в статті Journal of Field Archaeology.

Дві висушені картоплини, які майже 500 років пролежали в глиняному посуді інків на узбережжі Перу.

Чому знахідка така рідкісна?

Чуньйо було важливим джерелом їжі для інків, адже дозволяло протягом довгого часу зберігати картоплю, яка в сирому вигляді могла швидко зіпсуватися, а деякі її види взагалі були надто токсичними для споживання без обробки. Його виготовляли високо в горах Андах, де нічні температури опускалися нижче нуля, а денні — швидко висушували чуньйо. Подібну технологію приготування картоплі зберігають і сучасні народи Кечуа та Аймара з Болівії та Перу, але через те, що це органічний матеріал, з часів інків такі продукти майже не збереглися.

Але дві такі картоплини знайшли у керамічному горщику на місці археологічної пам’ятки Тамбо-В’єхо в Перу, яка містить артефакти як періоду до Імперії інків, так і пізнішого іспанського колоніального періоду. Поруч із ними в горщику знайшли уламки кераміки та прясельце від веретена, які дозволили підтвердити вік знайденого чуньйо. Хоча така знахідка свідчить про широке розповсюдження чуньйо в часи інків, поки незрозуміло, чи картоплю для нього вирощували також у горах і як саме це робили.

Що ще знають про побут давніх мешканців Перу

💰  Раніше на високогір’ях Перу знайшли ями, які слугували для обміну товарами спочатку в культури чинча, а потім в інків, які захопили цей регіон.

💩  Також представники культури чинча збирали послід морських птахів із сусідніх островів, щоб удобрювати свої бідні ґрунти для сільського господарства.

🦜  Інші попередники інків, представники культури ічма, живцем перевозили папуг із вологих лісів басейну Амазонки на посушливе узбережжя, де жили.

Одні й ті самі ділянки мозку виявилися залученими в обробці граматичних правил із різних мов у людей-білінгвів, тобто тих, хто вільно спілкується двома мовами. Досі вважали, що мозок може окремо зберігати граматичні правила з різних мов. Але нове дослідження пояснює, чому білінгви іноді несвідомо використовують граматичні правила однієї мови до іншої. Про це розповіло видання The New York Times, а статтю опублікували в журналі JNeurosci.

Ділянки мозку, які активувалися після почутого завдання на граматику (зліва) і під час обробки цього завдання (справа). Бордовим зафарбовано ділянки, які активувалися під час опрацювання обох мов. Chen & Blanco-Elorrieta / JNeurosci, 2026

Як перевіряли роботу мозку білінгвів?

Науковці запросили 23 добровольців, які говорили англійською та іспанською, і вивчали їхню активність мозку за допомогою магнітної енцефалографії. Поки учасники дослідження знаходилися в апараті для неї, дослідники просили їх змінити форму слова з однини на множину або ж повторити його без змін. Таке прохання активувало в учасників лобно-скроневу нейрональну мережу в лівій півкулі мозку приблизно за 100 мілісекунд після того, як вони почули завдання.

Як виявилося, під час граматичних вправ активність мозку в учасників була однаковою незалежно від того, попросили їх назвати слово англійською чи іспанською. На додачу до цього, такі ж показники активності зафіксували тоді, коли слово звучало однаково в обох мовах — як «таксі», наприклад. І навіть тоді, коли учасникам назвали взагалі неіснуючі слова, процес мислення під час утворення їхньої множини був таким самим. Це свідчить про те, що в мозку є універсальні механізми опрацювання граматичних правил у різних мовах або принаймні своєрідний «шаблон», на який і нашаровуються знання про ці граматичні правила.

Як мозок обробляє різні мови

🧠  Однак раніше у дослідженні науковці з’ясували, що при вивченні мови в дорослому віці мозок людей розділяє опрацювання різних мов між двома півкулями.

🧸  А коли діти з раннього віку вчать іноземну мову, то спільні ігри з матір’ю цією мовою не порушують синхронізацію мозку в дитини та матері, як вважали раніше.

🤰  При цьому немовлята змогли впізнати навіть ту іноземну мову, яку чули ще в утробі, відреагувавши на неї відповідною активністю мозку.

😷  Вивчення другої мови з раннього віку також пов’язали з більшою стійкістю людей до наслідків ковіду для мозку — вивчення мови в дорослому віці не мало такого ефекту.

🤔  А у двомовних родинах вплив матері на вивчення мови виявився удвічі більшим за вплив батька, що суперечить популярному підходу до виховання, де кожен із батьків має говорити «своєю» мовою.

Фаза естрального циклу повпливала на те, як добре ліки від нейродегенеративних захворювань потрапляють до мозку самиць мишей. Це пов’язують зі впливом жіночого статевого гормону естрогену на проникність гематоенцефалічного бар’єра, який захищає мозок від токсинів і патогенів із крові. Такі результати можуть пояснити, чому ліки від хвороби Альцгеймера і подібних захворювань мають неоднакову ефективність у пацієнтів різної статі або ж узагалі не допомагають одній із них. Дослідження опублікували в журналі Genomic Psychiatry.

Розподіл препарату від нейродегенеративних захворювань протягом 150 хвилин в організмі мишей: Fc — самиці, якій не вводили ліки, F1 і F2 — самиць у фазу з найвищою концентрацією естрогену, F3 — самиці з нижчою концентрацією гормону та M — самця. Blatt et al. / Genomic Psychiatry, 2026

Які ліки тестували на мишах?

Науковці зосередилися на препараті давунетиді, який є фрагментом білка ADNP, що бере участь у захисті мозку від пов’язаних з тау-білком патологій. У попередніх дослідженнях давунетиду проти таких патологій ефективність препарату виявилася залежною від статі пацієнтів із різними нейродегенеративними захворюваннями, такими як прогресивний супрануклеарний параліч, легке когнітивне порушення з амнезією та пошкодження мозку після шунтування коронарних артерій. Щоб з’ясувати, у чому причина такої різниці, науковці помітили препарат флуоресцентною міткою та вводили його як носовий спрей мишам різної статі та в різні фази естрального циклу.

Відстежуючи світіння мітки на давунетиді, науковці з’ясували, що у самиць мишей препарат набагато краще потрапляв до мозку, ніж у самців. Найбільш помітною різниця була на стадії проеструсу, тобто перед тічкою, коли рівень естрогену в самиць був найвищим. Водночас протягом стадії метеструсу, коли рівень цього гормону мінімальний, різниці між самцями й самицями не було. Результати перегукуються і з невеликим дослідженням на людях, у якому в шістьох жінок пікові концентрації давунетиду були вдвічі більшими, ніж у двох чоловіків, які отримали таку ж дозу препарату. Вони показують, що ефективність терапій різних нейродегенеративних захворювань може залежати від статі та рівня естрогену, тобто навіть серед жінок вона коливатиметься залежно від фази циклу та того, чи досягла жінка менопавзи. Водночас такі результати можуть сприяти створенню ліків, які збільшуватимуть проникність мозку до інших препаратів, імітуючи дію естрогену.

Як естроген впливає на мозок

🧠  Раніше дослідники вже з’ясували, що естроген також збільшує нейропластичність у мишей, через що травматичні спогади можуть закріплюватися сильніше.

😋  Той самий гормон виявився здатним запобігати переїданню в мишей, впливаючи на чутливість клітин до гормону насичення лептину.

🦠  А розщеплення естрогену кишковими бактеріями назвали можливою причиною депресії в жінок, які страждають на розлад удвічі частіше за чоловіків.

Міграція хижаків призвела до появи однакових пристосувань у їхньої здобичі з різних регіонів, навіть попри те, що ця здобич ніколи не перетиналася між собою. Це суперечить класичному уявленню про мімікрію, згідно з яким для того, щоб види наслідували чужі захисні пристосування, їм потрібно проживати на одній території. Водночас дослідники припускають, що подібні ефекти можуть виникати й у взаємодіях паразитів із хазяями та травоїдних тварин із рослинами. Дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Рогата гадюка, поведінку якої наслідує яйцева змія, хоча два види населяють різні регіони, але мають спільних хижаків. Akiva Topper

Чому хижаків звинуватили у прискоренні еволюції здобичі?

Для захисту від хижаків види часто наслідують застережне забарвлення одне одного, щоб повідомити хижаків, що вони отруйні чи загалом неїстівні. У деяких випадках таке забарвлення виникає у споріднених видів, які дійсно є небезпечними для хижака, і тоді це називають мімікрією Мюллера. Коли ж безпечний вид наслідує вигляд того, що отруйний, це називають мімікрією Бейтса. Але в обох випадках, згідно з класичним уявленням, для мімікрії два види мають проживати на спільній території та стикатися з одними й тими самими хижаками.

Однак це не пояснює випадків, коли однакове захисне забарвлення виникає у видів з різних регіонів, наприклад, гадюк із Таїланду та Філіппін, що є потенційним проявом мімікрії Мюллера. Їхні ареали не перетинаються, але багато хижих птахів мігрують між цими двома країнами. А потенційну мімікрію Бейтса спостерігали в яйцевих змій, які наслідують захисну поведінку отруйних змій ефа. Отруйний вид зустрічається в Африці лише на північ від екватора, тоді як ареал неотруйної змії простягається аж до південного узбережжя континенту. Тож щоб з’ясувати, чи справді спільні хижаки впливають на мімікрію, науковці Єврейського університету в Єрусалимі провели нове дослідження.

Як перевіряли здатність видів співеволюціонувати на відстані?

Дослідники створили комп’ютерну модель еволюції двох видів, які не проживають на одній території, але мають потребу уникати одного й того ж хижака. У першому варіанті моделі види починали еволюціонувати одночасно і так само одночасно піддавалися впливу хижака. У другому варіанті міграція хижака між популяціями починалася вже тоді, коли в одній із них з’явилося застережне забарвлення, що мало цього хижака відлякувати. У третьому варіанті еволюція видів починалася одночасно, а міграція хижаків — тільки після появи в обох застережного забарвлення.

Частота появи однакового захисного забарвлення у двох видів залежно від частоти міграції спільного хижака у трьох варіантах моделі: з одночасним початком еволюції (A), з появою цього забарвлення спершу в одного виду (B) та з появою його в обох видів до початку міграції хижака (C). Topper et al. / PNAS, 2026

Далі дослідники зосередилися саме на третьому варіанті, адже він найскладніший, включає найбільшу кількість чинників і водночас найбільш наближений до реальності. Але в усіх трьох варіантах більша частота міграцій сприяла швидшому встановленню застережного забарвлення в популяціях. Водночас у третьому варіанті через дію місцевих хижаків, які ніколи не стикалися з другим видом, вплив мігруючих хижаків був обмеженим. Лише коли частота міграцій досягала високого рівня, впливу хижаків було достатньо для появи однакового застережного забарвлення в обох видів.

При цьому найчастіше в різних видів виникав спершу однаковий візерунок, а лише потім — однакові кольори застережного забарвлення. Окрім наявності місцевих хижаків, на імовірність мімікрії застережного забарвлення впливали також те, наскільки важко виду-здобичі підтримувати таке забарвлення, наскільки небезпечним для хижака є поїдання здобичі з таким забарвленням і як добре хижак може розпізнавати таке забарвлення.

Як це працює в дикій природі?

Хоча науковці проводили комп’ютерну симуляцію, вони також виявили види, які могли еволюціонувати подібним чином. Наприклад, міграція метелика данаїда монарх (Danaus plexippus), чия гусінь поїдає рослини роду ваточник (Asclepias), могла вплинути на появу в різних видів цього роду токсинів, що роблять його небезпечним для споживання.

Іншим можливим прикладом є еволюція імунного захисту до різних вірусів, які уражають людей і тварин на різних континентах, а також — до внутрішньоклітинних паразитів, яких переносять комарі на великі відстані. Якщо патоген уражає хазяїв із різних регіонів, він постійно адаптується до їхніх захисних механізмів, внаслідок чого людина, наприклад, із Канади може стикнутися з пристосуванням вірусу, яке виникло у відповідь на імунну відповідь людини в Австралії. Тож дослідження таких пристосувань на великих відстанях важливе для запобігання пандеміям.

Які незвичні випадки мімікрії фіксували науковці

🌸🕸  Самець і самиця павука-краба спільно прикинулися квіткою хойї, у якій вони полюють на свою здобич.

🕷🐜  А от неідеальна мімікрія під мурах у павуків-стрибунів захистила їх від богомолів, дозволяючи прикидатися рослинністю.

🦇🐝  Для захисту від сов кажани нічниці видали звуки гудіння, прикидаючись бджолами й шершнями.

У Канаді жінки з травмою голови мали на 26 відсотків менші шанси потрапити до спеціалізованого травматологічного відділення, ніж чоловіки з такою ж травмою. При цьому пацієнтки з такою травмою зазвичай були старшими, частіше мали деменцію та підвищений тиск, порівняно з пацієнтами-чоловіками. Оскільки така нерівність доступу до медичних послуг може зменшити шанси на одужання, науковці наголошують на необхідності боротися з цією нерівністю. Дослідження опублікували в статті Canadian Medical Association Journal.

У Канаді жінки з травмою голови отримали спеціалізовану допомогу на чверть рідше за чоловіків. Pexels

Чому жінок і чоловіків спрямовували до лікарів по-різному?

Науковці проаналізували понад 55 тисяч випадків травм голови в пацієнтів з Онтаріо, майже 40 відсотків із яких були жінками. Як виявилося, 26 відсотків пацієнток і 38 відсотків пацієнтів після потрапляння до лікарні отримали спрямування до спеціалізованого травматологічного відділення. Також виявилося, що чоловіки-пацієнти частіше мали сильні травми голови: третина випадків проти чверті в жінок. Але навіть після врахування віку, важкості травми, інших проблем зі здоров’ям і соціально-економічного статусу пацієнта, жінки все одно потрапляли до спеціалізованих відділень рідше.

Дослідники мають декілька пояснень такого явища. По-перше, в жінок травми голови частіше пов’язані з подіями, що не мають такої сильної кінетичної енергії. Наприклад, у жінок причиною звернення до лікарні може бути падіння з невеликої висоти, тоді як у чоловіків частими є наслідки автомобільних аварій або міжособистісного насильства. А по-друге, через невелику участь жінок у дослідженнях щодо травми голови симптоми цієї травми в пацієнток недостатньо вивчені, що може призводити до недооцінювання важкості травми.

Чим ще різняться пацієнти обох статей

🧬  У жінок виявили вдвічі більше генів, пов’язаних із підвищеним ризиком депресії, — загалом їх нарахували аж 13 тисяч.

😷  У жінок, яких госпіталізували з важким ковідом, виявили пришвидшене старіння судин, якого не було в пацієнтів-чоловіків.

💔  А от чоловіки виявилися більш вразливими до «синдрому розбитого серця» й помирали від нього частіше.

🫀  Водночас зупинка серця виявилася поширеною причиною смерті як чоловіків, так і жінок, які займаються бодибілдингом.

👩‍⚕️  Не лише стать пацієнтів, але й лікарів має значення, адже в жінок-хірургів пацієнти помирали рідше.

Ментол та синтетичні охолоджувальні компоненти електронних сигарет, або вейпів, спричинили аритмію в мишей, і цей ефект зберігся й після вдихання аерозолю з ними. На додачу, вони спричинили аритмію і в людських клітинах серця, які перед цим пережили стрес. Однак потрібні подальші дослідження, щоб зрозуміти, чи спричиняють вони й у людей аритмію, яка може призводити до серйозніших серцево-судинних захворювань. Дослідження опублікували в журналі Circulation: Arrhythmia and Electrophysiology.

Узагальнювальна схема дослідження: звичайні вейпи спричиняли порушення серцевого ритму тільки під час паління, а від ментолу й синтетичних охолоджувальних речовин цей ефект зберігся й опісля. Kucera et al. / Circulation: Arrhythmia and Electrophysiology, 2026

Як перевіряли вплив вейпів на серце?

Дослідники зосередилися саме на охолоджувальних рідинах, адже у тих штатах США, де заборонили смакові добавки до вейпів, ці речовини все ще дозволені, тоді як їхній ефект недостатньо досліджений. Науковці використовували аерозоль зі стандартним складом рідин для вейпів, тобто розчинником і нікотином, або ж із додаванням ментолу чи однієї з двох синтетичних охолоджувальних речовин — WS-3 і WS-23. Мишам, які вдихали такий аерозоль, проводили електрокардіограму, а у клітинах серцевого м’яза під дією охолоджувальних речовин вимірювали темпи скорочення та електричний потенціал.

Як виявилося, під дією всіх трьох охолоджувальних речовин у мишей шлуночки серця скорочувалися занадто рано, що відповідає їхній надмірній збудливості та погіршенню здатності до відновлення. Водночас у людських клітинах серця лише охолоджувальних речовин виявилося недостатньо для зміни ритму. Але коли дослідники спершу обробили клітини норадреналіном, імітуючи стрес, охолоджувальні речовини спричинили сповільнення скорочень цих клітин і зменшення тривалості електричних імпульсів, які стимулюють ці скорочення.

Що вже знають про шкоду електронних сигарет

💀  Нещодавнє дослідження на мишах також показало, що гліцерин, який вважають нешкідливим компонентом вейпів, здатен деформувати черепи майбутніх нащадків тих мишей, які піддалися його впливу.

🤧  А в Малайзії навіть зафіксували випадок, коли пацієнт з астмою, що протягом року палив електронні сигарети, почав кашляти кров’ю через ураження легень.

🚭  І при цьому науковці з’ясували, що електронні сигарети допомагають кинути палити не ефективніше за інші засоби, такі як нікотинові пластирі чи льодяники, чи навіть відсутність допоміжних засобів узагалі.

Препарат проти закрепів прукалоприд покращив розумові здібності, зокрема робочу пам’ять, у пацієнтів із щонайменше двома епізодами депресії в минулому. Це пояснюють його дією на один із типів рецепторів до серотоніну, які містяться як у кишківнику, так і в мозку. Націлення на ці рецептори може допомогти подолати «ментальний туман» — погіршення пам’яті, уваги й концентрації, яке переживають пацієнти з депресією й іншими психічними розладами. Дослідження опублікували в журналі Psychological Medicine.

Скульптура «Мислитель» Огюста Родена. Pixabay

Чому обрали саме ці ліки?

У попередньому дослідженні науковці вже з’ясували, що прукалоприд, який націлюється на серотонінові рецептори 5-HT4, здатен покращувати розумові здібності в пацієнтів без депресії. У новому експерименті дослідники тестували терапевтичну дозу препарату за участі 50 пацієнтів, які не мали активного депресивного епізоду, але мали депресію в минулому. Половина з них приймала прукалоприд, а половина — плацебо протягом 7-10 днів. Перед початком курсу та після нього усі учасники проходили когнітивні тести.

У завданнях, які оцінювали робочу пам’ять і виконавчі функції, пацієнти після приймання прукалоприду мали більшу точність і швидкість відповідей, порівняно з групою плацебо. Так само покращилися їхні розумові здібності порівняно з результатами на початку дослідження. При цьому від приймання прукалоприду не покращилися результати учасників у різних тестах, пов’язаних із розпізнаванням емоцій. Це підтвердило висновки з попередніх досліджень, що прукалоприд не має впливу на розумові здібності, пов’язані з емоційною складовою.

Як уже схвалені ліки знаходять нове застосування

⚖️  Препарат метформін, що застосовують для лікування діабету, запобіг набору ваги в чоловіків, які приймають гормональну терапію раку.

👣  Синдром неспокійних ніг виявився пов’язаним із появою хвороби Паркінсона, а приймання ліків від нього — із нижчим ризиком хвороби.

🧠  Ліки, що зараз використовують при хворобі Альцгеймера, покращили соціальні навички дітей і підлітків із розладами аутистичного спектра.

💊  А препарати для полегшення симптомів менопавзи сповільнили ріст пухлин молочних залоз — на відміну від інших гормональних ліків.

У Бразилії помітили дитинча чорного капуцина, яке жонглювало кокосом, сім разів підкинувши й зловивши його. Таку поведінку вперше фіксують у цього виду, але раніше за нею помічали гібонів, макак, дельфінів, видр і воронових. Науковці припускають, що завдяки їй тварини можуть тренувати когнітивні здібності та рухові навички, а також — що ця поведінка може передаватися шляхом культурного навчання. Дослідження опублікували в журналі Primates.

Як підтвердили жонглювання капуцина?

Зоологи, які документували різні форми поведінки у підвиду чорних капуцинів (Sapajus nigritus cucullatus), зафільмували, як одне з дитинчат сиділо на самоті на відкритій вкритій травою ділянці та підкидало кокос. Після кожного підкидання дитинча капуцина відстежувало кокос у повітрі та намагалося зловити його обома руками, а у разі падіння на землю — швидко підіймало та підкидало знову. Його рухи були ритмічними та повторюваними, що характерно для жонглювання, а також швидкими, що свідчить про контроль рухів і високу залученість у таку активність.

Спостереження зробили в частині лісу, яка розташована у межах студмістечка Лондринського університету в штаті Парана. Науковці припускають, що близькість до людей дозволяє капуцинам досліджувати нові предмети, що може стимулювати гру. А доступність їжі від людей дещо зменшує конкуренцію між особинами, через що саме таке середовище може сприяти появі нових форм поведінки, яких немає у повністю диких лісах.

У Більському городищі на Полтавщині знайшли скіфське поховання віком 2500 років із рештками жінки та поясом і головним убором у стилі, який виник на території Центральної Європи. Сама жінка виявилася генетично спорідненою з народом яподів, які населяли територію Хорватії та Боснії і Герцеговини протягом пізньої бронзової та ранньої залізної доби. А її головний убір нагадує хорватський національний головний убір, личку капу. Ця знахідка показує, що Більське городище було поселенням із міцними культурними зв’язками з Центральною Європою та Балканами. Дослідження опублікували в журналі Arts.

Реконструйовані головний убір і пояс із поховання на Полтавщині. Roman S. Horoian

Чому знахідка незвична для скіфів?

Під час розкопок у могильнику Скоробір, що на території Більського городища, ще у 2017 році знайшли поховання двох людей: чоловіка віком 30-40 років і молодої жінки, віком 18-22 роки. Хоча частково поховання вже було розграбованим, поруч із чоловіком знайшли зброю та металеві елементи кінської упряжі, що типово для поховань воїнів того часу. Водночас поруч із жінкою знайшли головний убір у вигляді низького циліндра з пласким верхом і фрагменти поясу. Ці предмети навдивовижу добре збереглися, що дозволило археологам реконструювати їхній зовнішній вигляд.

Реконструкція того, який вигляд мали аксесуари в той час, коли їх створили. Valentin S. Shramko

Обидва аксесуари були виготовлені зі шкіри та гаптовані дрібними бронзовими бляшками. Такі аксесуари були типовими для Галльштаттської культури, яка існувала у тогочасній Центральній і Західній Європі. Вони принципово відрізнялися від типових для скіфів золотих і пишно оздоблених головних уборів, які також знайшли на території Скоробору, але в інших похованнях. Окрім аксесуарів, поруч із жінкою знайшли бронзове дзеркало, гральні кості та набір посудин. Такі артефакти вказують не лише на високе соціальне становище жінки, але й на її зв’язок із ритуальними практиками. Можливо, її поховання разом із речами з іншої культури, з якої походила вона чи її предки, також є наслідком ритуальної практики, згідно з якою жінку поховали так, як було притаманно для її культури.

Поховання, у якому знайшли рештки жінки разом із ритуальними предметами. Iryna B. Shramko

Які археологічні знахідки були в інших областях

🔥  У Черкаській області знайшли рештки будинку, у якому в 3700-3600 роках до нашої ери декількох людей убили, а потім спалили саму будівлю.

🏘  На Львівщині знайшли рештки поселення віком близько шести тисяч років, яке населяли представники лійчастої культури, що межувала з трипільською.

🏺  А на Одещині під час побудови фортифікаційних споруд військові знайшли амфори, датовані IV-V століттями до нашої ери. Їх передали до музею.

Близько 141 хвилини екранного часу на добу в перші три дні після струсу мозку пов'язали з найшвидшим відновленням у підлітків. При цьому як надлишок екранного часу, так і проведення менш як двох годин за екраном були пов’язані з повільнішим одужанням. Тому замість поради повністю утриматися від екранів автори дослідження рекомендують у перші три дні орієнтуватися на близько 141 хвилини на добу, хоча остаточно користь від них мають підтвердити клінічні рандомізовані випробування. Дослідження опублікували в журналі British Journal of Sports Medicine.

Як виміряли проведення часу перед екраном?

Підлітки тиждень носили на лобі мінікамеру Narrative Clip, що поза школою робила знімок кожні 30 секунд, що дозволило об'єктивно оцінити, скільки часу підлітки віком 11–17 років проводили за смартфоном, телевізором, комп'ютером та іграми. У тих, у кого сумарний екранний час складав 120-240 хвилин, симптоми зникали у 2,27 раза швидше, ніж тоді, коли він становив менш як 120 хвилин. Модель із поправкою на вік, стать і тяжкість симптомів показала, що за медіани 141 хвилини підлітки одужували на 35 відсотків швидше, ніж за 260 хвилин екранного часу.

Найчіткіше це проявилося для смартфона, де за такого екранного часу підлітки одужували приблизно у 2,4 раза швидше, ніж коли проводили за ним сильно менше або сильно більше часу. У випадку телевізора 60-120 хвилин на день були пов’язані з утричі швидшим одужанням, ніж понад 120 хв, тоді як для комп'ютера, планшета й ігор зв'язку не знайшли. 

Дослідники припускають, що екран, з одного боку, перевантажує мозок, який ще відновлюється, призводячи до втоми очей і порушень сну. А з іншого — надто обмежений доступ до гаджетів позбавляє підлітка соціального зв'язку через месенджери та соцмережі, що теж погіршує самопочуття. Та зв'язок може бути й зворотним: важчі симптоми можуть збільшувати екранний час підлітків, тож поки дослідження не показало чіткого причинно-наслідкового зв’язку.

Якою є користь і шкода екранного часу

🤓  Раніше дослідники підрахували, що всього однієї години екранного часу достатньо для збільшення ризику короткозорості в дітей.

😴  Від шкоди екрана смартфона для сну не вберегло й те, що користувачі вмикали нічний режим із фільтрацією синього світла.

📺  А для людей старшого віку тривале проведення часу перед екраном телевізора виявилося пов’язаним із ризиком деменції, тоді як використання комп’ютера — ні.

Птахи Pyrocephalus nanus, назва яких перекладається як «відьомська тиранова мухоловка», вивели рекордне потомство на острові Санта-Крус у Галапагоському архіпелазі, де їхня популяція досі була критично малою. З початку сезону 2026 року дослідники зареєстрували вже 56 пташенят, які успішно вилетіли з батьківського гнізда. Це перевищує сумарний результат усього сезону 2025 року — 39 особин, причому окремі цьогорічні гнізда ще активні. Про це повідомили у пресрелізі Фонду Чарльза Дарвіна.

Що загрожує мухоловкам і як їм вдалося встановити рекорд розмноження?

Відьомські тиранові мухоловки зустрічаються лише на Галапагоських островах і колись були звичними птахами на сільськогосподарських угіддях острова Санта-Крус. Але їхня популяція скоротилася до критично малих розмірів через інвазивні рослини та паразитичну муху Philornis downsi, яку називають пташиною мухою-вампіром через те, що її личинки харчуються кров’ю пташенят. Зараз мухоловки мешкають лише на 19 гектарах лісу з високих дерев Scalesia pedunculata, у якому польові команди вручну й технікою розчищають зарості ожини. Так захищають підлісок, у якому мухоловки полюють на нічних метеликів, мух, гусінь і павуків.

Самиця мухоловки із пташеням. Mara Spreece / Charles Darwin Foundation

А проти пташиної мухи-вампіра дослідники розробили техніку «самофумігації» — у дозаторах розкладають вату, пір'я та інші природні волокна, оброблені безпечним для птахів інсектицидом, а мухоловки самостійно вплітають їх у свої гнізда. Як зазначила головна дослідниця проєкту Біргіт Фессль, у майже кожному перевіреному після вильоту гнізді знаходять оброблений матеріал і не виявляють слідів паразита. Утім, науковці наголошують, що популяція все ще вразлива до змін довкілля та коливань умов гніздування, тож програма захисту птахів триватиме.

Самиця мухоловки біля установки з матеріалами для гнізда, які оброблені інсектицидом. Mara Spreece / Charles Darwin Foundation

В італійському регіоні Тоскана археологи знайшли кісточки з сорту білого винограду, з якого давні римляни 2000 років тому виготовляли вино. Цей сорт вивели ще етруски, давні племена-попередники римлян, а для виноробства його використовували протягом щонайменше 362 років. При цьому сучасне вино к’янті, яким славиться Тоскана, навпаки, виготовляють із червоних сортів винограду. Дослідження опублікували в статті Journal of Archaeological Science.

Кісточки винограду, з якого виготовляли вино 2000 років тому. Inanli et al. / Journal of Archaeological Science, 2026

Чи точно це був один і той самий сорт?

Археологи досліджували 80 кісточок винограду з двох колодязів у Тоскані, куди ще з 300 року до нашої ери скидали відходи винограду, який використовували для виноробства. Згідно з даними генетичного аналізу, щонайменше 27 кісточок виявилися нащадками схрещування між двома сортами темного та білого винограду. Найдавнішу з цих кісточок датували аж 818-674 роками до нашої ери, але, оскільки не було ознак таких давніх поселень у цьому регіоні, науковці не змогли підтвердити її вік.

Водночас три інші датували 406-211 роками до нашої ери, періодом проживання там етрусків, 26 роком до нашої ери — 203 роком нашої ери та 83-235 роками нашої ери, тобто римською добою. У поєднанні з ще 23 кісточками, які не датували за допомогою радіовуглецевого аналізу, але які знаходилися у шарах під і над проаналізованими кісточками, це свідчить про використання одного й того самого сорту винограду протягом століть.

На додачу, цей сорт виявився генетично спорідненим із тим, який римляни використовували у першому столітті нашої ери на території сучасного французького регіону Турб. Окрім цього, цей сорт виявився спорідненим із сучасним угорським сортом «Baratcsuha szurke», а вже цей сорт — з одними з найстаріших виноградних ліз сорту «Žametovka», які вже 400 років зростають у Словенії.

Біологи з’ясували механізм швидкого закриття пастки для комах у венериної мухоловки: секундне розслаблення стінок її клітин із зовнішнього боку змушує обидві частини пастки вигнутися всередину. Досі закриття пастки в цієї рослини пояснювали рухом води між клітинами, але цей процес виявився надто повільним. Водночас з’ясований новий механізм може допомогти у розробці м’якотілих роботів, які використовуватимуть для руху мінімум енергії. Дослідження опублікували в журналі Science.

Пастка венериної мухоловки в напівзакритому та закритому станах. Jeanne Bourdier, Corentin Mollier

Як венерина мухоловка захоплює своїх жертв?

Ще з часів Чарльза Дарвіна, який досліджував швидкий рух у рослин, зокрема у венериної мухоловки (Dionaea muscipula), науковці намагалися пояснити швидке закриття її пастки. Загальний механізм описують так: коли пастка відкрита, доторк комахи до її чутливих волосків породжує потенціал дії — хімічний сигнал, який призводить до подальших змін конфігурації пастки з відкритого, коли її лопаті вигнуті назовні, до закритого, коли вони вигнуті всередину. Спершу пастка доволі повільно, приблизно за секунду, переходить до проміжного напівзакритого положення, а потім швидко, за 0,1-0,2 секунди, закривається через напруження, яке виникає у внутрішніх частинах пастки.

Для пояснення того, як пастка переходить із відкритого в проміжне положення, запропонували дві гіпотези: наповнення клітин зовнішнього шару пастки водою, через що вони набрякають і збільшуються, закручуючи її всередину, або ж розслаблення клітинної стінки, через яке натяг внутрішніх частин пастки змушує її закриватися. Перевірити ці дві гіпотези вирішили науковці Екс-Марсельського університету.

Як перевіряли механізм закриття пастки мухоловки?

Спершу науковці досліджували те, як швидко закривається пастка мухоловки. Як і в попередніх дослідах, науковці показали, що спершу відбувається повільна ініціація закриття, а коли пастка доходить до критичної точки, то її лопаті швидко складаються — приблизно за 0,21 секунди. Щоб вилучити це швидке складання й дослідити тільки початковий етап закривання пастки, науковці порізали лопаті на тонкі смужки, перпендикулярні до центральної осі. Такі смужки закривалися здебільшого через дію на них тих сил, що впливають на зовнішній бік лопатей, і це зайняло на порядок більше часу, приблизно 3,11 секунди.

Далі науковці вивчали те, скільки часу займає транспорт води до зовнішніх шарів пастки та розслаблення клітинних стінок у цих шарах, порівнюючи це з часом закривання не порізаної пастки. Як виявилося, для переміщення води крізь одну клітину потрібно приблизно 3,71 секунди, тобто для проходження рідини з внутрішніх до зовнішніх шарів лопаті пастки потрібно щонайменше 30 секунд, що набагато довше за час реагування рослини на подразник. Водночас вимірювання жорсткості клітинної стінки цих рослин показало, що за секунди після доторку до чутливих волосків жорсткість клітинних стінок у зовнішньому шарі лопатей пастки різко знижувалася. Завдяки цьому пастка й закривалася, адже внутрішні шари тягнули лопаті, щоб ті загиналися всередину.

Що ще не дізналися про венерину мухоловку?

Хоча науковці виключили внесок перенесення води крізь всю товщину лопаті пастки, можливо, воно відбувається між сусідніми клітинами та доповнює механізм розслаблення клітинних стінок.  Водночас дослідники не до кінця дослідили, як саме відбувається саме розслаблення клітинних стінок.

Тому подальші дослідження того, які саме зміни в клітинах призводять до розслаблення їхньої стінки, допоможуть краще зрозуміти поведінку й інших комахоїдних рослин. На додачу до цього, венерина мухоловка може стати модельним організмом для вивчення механічних властивостей клітин загалом і створення м’яких роботів із подібним механізмом руху.

А що вже знали про венерину мухоловку

🧲  Під час закриття та відкриття пастки мухоловки вона виявилася здатною генерувати слабке магнітне поле.

🔥  Волоски на поверхні пастки розпізнали пожежу, через що сама пастка закрилася для захисту від вогню.

🧪  А на основі механізму, завдяки якому мухоловка закриває свою пастку, розробили стрибучий полімерний гель.

Японські хіміки створили органічні барвники, які допомогли органічним світлодіодам, або OLED, світити чистішими блакитним і зеленим кольорами. У готових органічних світлодіодах смуга блакитного світла була меншою за 11 нанометрів, тобто набагато вужчою, ніж зазвичай вдається органічним матеріалам. Такі барвники можуть допомогти дисплеям передавати насиченіші кольори й втрачати менше світла на фільтрах. Результати опублікували у журналі Science.

Структура барвника, який використали для створення блакитного світлодіода, спектр його випромінювання та колір світла. KyotoU / Masashi Mamada

Чому органічним світлодіодам важко світити чистим кольором?

OLED уже використовують у дисплеях смартфонів, телевізорів і годинників. За світіння в них відповідають органічні молекули, які можна підбирати під потрібний колір і наносити тонкими шарами, зокрема на гнучкі поверхні. Але ці молекули зазвичай світять не чистим відтінком, а ширшим набором близьких кольорів. Для екрана це означає менш насичене світло і потребу відсіювати зайве фільтрами, особливо коли йдеться про сині та зелені пікселі. Набагато чистіший колір дають лазери, бо, на відміну від органічних світлодіодів, вони випромінюють світло майже на одній частоті. Та у дисплеях частіше використовують саме світлодіоди: вони потребують менше енергії, компактніші й простіші у виготовленні.

Тому хіміки давно намагаються зберегти переваги OLED, але звузити їхнє світло до майже лазерної чистоти. Для цього дослідники створили великі жорсткі молекули з повторюваних фрагментів бору й азоту, які стримують зайві коливання молекул і не дають їм розширювати спектр випромінюваного світла. Завдяки цьому барвники світили вузькими смугами блакитного й зеленого світла у розчинах, плівках і готових світлодіодах. Водночас технологію ще треба допрацьовувати, адже такі барвники можуть збиратися у скупчення, а світлодіоди поки не достатньо ефективно передають їм енергію.

Як ще хіміки приборкували світло

💧  Раніше солона вода допомогла рівномірніше наносити квантові точки для QLED-дисплеїв —  ще одного підходу до побудови яскравих і довговічних екранів.

🌌  Інший органічний полімер створив у лабораторії сяйво, схоже на полярне, коли на нього подали високу напругу.

🪶  А пір’я павичів перетворило світло на лазерний промінь після обробки світним барвником.

У мишачих ембріонах виростили зачатки нирок, що переважно складалися з клітин пацюка. Для цього біологи використали ембріони мишей, у яких був вимкнений ген, відповідальний за формування нирок. Коли в такі ембріони ввели ембріональні стовбурові клітини пацюка, ті зайняли вільну нішу розвитку й утворили ниркову тканину. Хоча технологія ще потребує доопрацювання, робота вказує на принципову можливість формування нирок одного виду в організмі іншого, що може в майбутньому дозволити вирощування донорських людських органів у тілі тварин. Дослідження опублікували у журналі Stem Cell Reports.

Мишачі ембріони з високим вмістом пацючих стовбурових клітин (світяться червоним). Yuri & Isotani / Stem Cell Reports, 2026

Навіщо вирощувати пацючі нирки у мишах?

Ниркова недостатність — основна причина трансплантації нирок, однак, донорських органів постійно бракує, що змушує вчених шукати інші способи отримати матеріал для трансплантацій. Один із можливих підходів — вирощування органів з плюрипотентних стовбурових клітин у тваринних ембріонах. Такі клітини ще не мають спеціалізації та здатні перетворюватися на будь-який тип клітин в організмі, окрім клітин плаценти. Для цього у клітинах зародка на ранній стадії розвитку вимикають ключові гени, необхідні для формування певного органа. Після цього у зародок вносять стовбурові клітини іншого організму, у яких необхідні гени повністю робочі, так що саме ці чужорідні клітини заповнюють вільну нішу та утворюють орган, якого не вистачає. 

За такою схемою вченим уже вдавалося створити мишей, які виробляли пацючі сперматозоїди, однак, з нирками ситуація виявилась складнішою: мишачі нирки в пацючих ембріонах формувалися, а навпаки — ні. У новому дослідженні японські вчені вирішили використати інший спосіб редагування геному мишей, щоб усе ж виростити пацючі нирки в мишах.

Як підбирали умови розвитку нирок пацюків у організмі мишей?

Для вибору оптимального способу редагування геному дослідники перевірили, як вимкнення трьох різних генів — Sall1, Ret і Osr1 — впливатиме на розвиток мишачих нирок. З’ясувалося, що клітини без Sall1 не формують клітини-попередники нефронів, але можуть входити до складу сечовідної бруньки. Клітини без Ret не долучаються до сечовідної бруньки, яка потрібна для розвитку системи збирних трубочок, але можуть входити до складу клітин-попередників нефронів.

Натомість клітини без гена Osr1 не формували ані попередників нефронів, ані клітин сечовідної бруньки, тож створювали більшу нішу розвитку, яку могли заповнити введені стовбурові клітини. При введенні мишачих стовбурових клітин в ембріони мишей без Osr1, у частини химер сформувалися нирки, майже повністю утворені чужими клітинами.

Стовбурові клітини пацюків (зафарбовані червоним) успішно вбудувалися в нирки ембріона мишей та утворили канали для виведення сечі (зелені). Shunsuke Yuri & Ayako Isotani, Nara Institute of Science and Technology

Коли вчені повторили цей експеримент зі стовбуровими клітинами пацюка, то виявилося, що за вмісту в ембріоні пацючих клітин понад 30-40 відсотків, ниркові зачатки переважно походили від пацюка. Утім, химери з високою часткою пацючих клітин після проходження половини ембріонального розвитку гинули, тому автори не з’ясували, чи могли б такі нирки дозріти до функціонального органа.

Чи можливо буде вирощувати людські органи у тваринах?

Хоча у цьому дослідженні не вдалося виростити у миші придатні до пересадки нирки пацюка, воно показало, що правильно створена «ніша» ембріонального розвитку може подолати частину міжвидових бар’єрів у формуванні органів. У майбутньому ці дані можна буде потенційно використати у дослідженнях з вирощування людських органів у тваринах. Водночас ще не відомо, як можна буде добирати сумісних донорів, забезпечувати відповідність розмірів органів тощо.

Як розв'язують проблему нестачі донорських органів

🐒  Учені уже пробували створювати химерні ембріони людей та макак — щоправда, з етичних міркувань їхній розвиток зупиняли на ранніх стадіях. 

🐷  Поки що найбільш перспективною ідеєю здається трансплантація людям модифікованих органів свиней. Зокрема, нещодавно китайські вчені пересадили в людське тіло свинячу легеню. Також описаний випадок успішної пересадки чоловіку свинячої печінки.

🐖  Водночас поки що трансплантація органів від свиней усе ж призводить до ускладнень: рекордний час життя зі свинячою ниркою поки що становить 130 днів, але зрештою свиняча нирка відмовила. 

📖  А детально про історію ксенотрансплантації та успіхи у використанні свинячих органів для пересадки людям ми розповідали у матеріалі «Лікарі підклали нам свиню».

Клітини мозку птахів зебрових діамантників ще під час розвитку почали пристосовуватись до спеки у відповідь на крик-попередження батьків про високу температуру довкілля. Це відбулось через зміни активності генів у клітинах судин мозку ембріонів. Науковці припускають, що виявлений механізм є підготовкою судин до теплового стресу і може бути спільним для теплокровних організмів, які мають пристосування до високих температур. Дослідження опублікували в статті Journal of Experimental Biology.

Пташенята зебрових діамантників. Martybugs / Wikimedia Commons

Як виявили новий механізм пристосування до спеки в ембріонів птахів?

Раніше науковці знали, що птахи зеброві діамантники (Taeniopygia guttata), висиджуючи яйця за екстремальних температур, передають звукові сигнали про спеку ембріонам і ті в дорослому віці стають стійкішими до теплового стресу. Однак механізм, як звукова передача від батьків до пташенят під час розвитку перетворюється на пристосування до спеки в дорослих птахів, залишався недослідженим. Науковці вирішили дослідити зміни активності генів в гіпоталамусі — ділянці мозку, що відповідає за терморегуляцію. Також їх зацікавили клітини судин, які одночасно беруть участь в захисті мозку від перегрівання та є найбільш чутливими до теплового стресу. 

Для цього науковці з 10-го по 13-й день розвитку ембріонів вмикали їм записи звуків батьків протягом дев’яти годин. В контрольної групи ембріонів це були звуки, що сприяють розвитку слухової системи, в поєднанні зі звуками, які видають батьки в гнізді, не пов’язані з температурою. Експериментальну групу ембріонів піддавали впливу швидких, високочастотних звуків, які видають дорослі птахи під час теплового стресу. На 14-й день в ембріонів відбирали зразки тканини гіпоталамуса й проводили їхній генетичний аналіз.

Схема дослідження: з 10-го дня частині пташенят вмикали контрольні звуки, частині — попередження про спеку, на 14-й день у них брали зразки тканин гіпоталамуса та судин мозку, проводячи їхній генетичний аналіз. Subba et al. / Journal of Experimental Biology, 2026

Дослідники виявили зниження активності 48 генів та підвищення активності одного гена в експериментальній групі ембріонів, тоді як в контрольній групі — все було навпаки. Змін зазнали гени, що кодують білки, залучені в скороченні гладких м’язів судин та організації цитоскелета клітин. Всупереч прогнозам дослідників, зміни активності генів не відбулись у більшості клітин гіпоталамуса, а лише в клітинах судин, що регулюють мозковий кровотік і судинний бар’єр мозку. Це може бути вигідною стратегією захисту від спеки — не витрачати енергію на задіяння всіх систем, а лише найбільш чутливих до високих температур. Крім того, зміни активності генів відрізнялись в ембріонів жіночої та чоловічої статі. Досі про статеву відмінність в активності генів гіпоталамуса співочих птахів не було відомо. Всі ці зміни відбулись лише у відповідь на звук, а не під впливом високих температур, що вказує на ефективність сигналів батьків під час розвитку для підготовки нащадків до несприятливих умов. Однак, чи збережуться вони після появи птахів на світ, дослідникам ще доведеться з’ясувати.

Як різні тварини захищаються від перегрівання

🐧  Пінгвіни-шкіпери захистили своїх пташенят від смерті в спеку, почавши період розмноження раніше, коли температури не такі високі.

🐦  Птахи очеретянки під час міграції вдень піднялися на висоту до шести кілометрів — імовірно, так вони захищаються від перегрівання.

🫂  Мадагаскарські лемури сіфаки Верро для захисту від перегрівання вдень обіймаються з деревами, температура стовбура яких нижча за температуру повітря.

🦒  А плями жирафів виявилися не лише камуфляжем, але й захистом від перегріву та переохолодження, особливо в молодих особин.

Препарат від ожиріння ліраглутид зменшив симптоми депресії у мишей через зміну кишкової мікробіоти. Під впливом препарату у тварин зростала кількість лактобактерій, що сприяло синтезу ендоканабіноїду — речовини, яка пригнічувала надмірну активність нейронів у ділянках мозку, пов’язаних зі стресом та емоціями. Утім, іще необхідно з’ясувати, чи залежить ефект ліраглутиду від статі тварини, різновиду депресії, а також перевірити, чи виникатиме такий ефект у дослідженнях на людях. Дослідження опублікували в  журналі Cell Host & Microbe.

Лактобактерії під електронним мікроскопом. Dr. Horst Neve / Max Rubner-Institut

Як вивчали механізм вплив ліраглутиду на симптоми депресії? 

Препарати ліраглутид і семаглутид відомі впливом на рівень глюкози, апетит і масу тіла. Вони імітують дію сполуки GLP-1, яка утворюється у кишківнику у відповідь на прийом їжі та впливає на процеси травлення, вироблення інсуліну та відчуття насичення. Однак, нещодавні дослідження показали, що ці препарати здатні змінювати й психічний стан пацієнтів. У новій роботі китайські вчені припустили, що такий вплив цих сполук може пояснюватися їхньою взаємодією з мікробіомом кишківника.

Спершу дослідники виявили, що в пацієнтів із великим депресивним розладом рівень GLP-1 у плазмі був нижчим, ніж у здорових людей, а нижчі рівні гормону корелювали з сильнішими симптомами депресії та тривожності. Подібну закономірність вони побачили й у мишей у стані штучно створеного хронічного стресу. Однак, коли таким мишам вводили ліраглутид, ознаки депресивної поведінки у них знижувалися: у тварин зростав інтерес до приємних стимулів, таких як солодкий розчин, та посилювалися реакції для уникнення неприємних, таких як примусове плавання. Водночас цей ефект зберігався навіть у тварин, яким блокували або генетично вимикали рецептори GLP-1.

Натомість ефект зникав, якщо мишей позбавляли кишкової мікробіоти за допомогою антибіотиків або використовували стерильних тварин без мікробіому. Аналіз показав, що ліраглутид відновлює знижену через стрес кількість бактерій роду Lactobacillus, особливо виду L. delbrueckii, а ці бактерії, своєю чергою, синтезують попередник ендоканабіноїду 2-AG, пов'язаного з полегшенням симптомів депресії. Такий же ефект давали колонізація кишківника бактеріями L. delbrueckii, штучне введення ендоканабіноїду 2-AG та пересадка мікробіоти з калу зі вмістом необхідних бактерій. Водночас блокування рецептора до ендоканабіноїду призводило до зникнення захисних ефектів як пересадки мікробіоти, так і колонізації L. delbrueckii, що додатково підтвердило механізм впливу ліраглутиду на поведінку через зміну мікробіому та синтез ендоканабіноїдів.

Як ліки від ожиріння впливають на інші процеси в організмі 

🤕  Ліраглутид майже удвічі знизив частоту стійкої мігрені в невеликої групи пацієнтів у клінічному дослідженні.

🚬  «Оземпік» запідозрили у впливі на систему винагородження в мозку, адже він знизив тягу до куріння у людей з діабетом, а одному пацієнту допоміг позбутися залежності від кокаїну.  

📉  А дослідження за участю півтора мільйона пацієнтів показало, що ліки від ожиріння та діабету здатні знизити ризик деменції та ще понад 40 захворювань

Нова генна терапія відновила роботу та збільшила силу м’язів у мишей із дистрофією Дюшена — важким спадковим захворюванням, яке призводить до руйнування м’язової тканини, що починається в ранньому віці. Терапія успішно доставила до м’язів робочу копію гена, що кодує вироблення білка дистрофіну, нестача якого й призводить до м’язової дистрофії Дюшена. На відміну від уже схваленої терапії цієї хвороби, новий підхід не використовує віруси та може доставляти великі послідовності ДНК, що може знайти застосування й у лікуванні інших вроджених захворювань. Дослідження опублікували в журналі Nature Biomedical Engineering.

Поперечний переріз м'язів стегна. David Gregory & Debbie Marshall / Wellcome Collection.

Що замінило віруси в новому підході?

Попередня генна терапія м’язової терапії Дюшена, схвалена у США у 2023 році, доставляла здорову копію гена за допомогою знешкодженого аденовірусу. Але цей ген, званий DMD, є найдовшим геном у людському організмі, через що для доставки вірусами використовують його вкорочену версію, яка не завжди є ефективною. Натомість науковці використали позаклітинні везикули — своєрідні «конверти», які організм використовує для передавання речовин з однієї клітини в іншу.

Ці везикули отримали з людських клітини сполучної тканини шкіри та загорнули в них мРНК, потрібну для синтезу дистрофіну. Додатково везикули модифікували таким чином, щоб вони зв’язувалися лише з м’язовими клітинами — це збільшило кількість мРНК, доставленої в потрібне місце, і зменшило ризик побічних ефектів терапії. У мишей із м’язовою дистрофією Дюшена ця терапія відновила вироблення дистрофіну та збільшила силу м’язів. Також підхід випробували на здорових приматах мармозетках, у яких після введення терапії 25-50 відсотків дистрофіну в м’язових клітинах походили саме від введеної їм мРНК.

Як на мишах лікували людські хвороби м’язів

✂️  За допомогою CRISPR, яку націлили на редагування РНК, а не ДНК, науковці позбавили мишей міотонічної дистрофії першого типу.

🐭  Перетворення справного гена на споріднений із ним, який у пацієнтів є дефектним або відсутнім, допомогло мишам зі спинальною м'язовою атрофією.

🧬  А блокування тестостерону одразу після народження захистило мишей від м’язової дистрофії Кеннеді, яка уражає чоловіків.

На рештках жінки з півночі Шотландії знайшли сліди того, що близько 2000 років тому з її черепа видалили мозок після смерті, а з кісток кінцівок зробили загострені інструменти. Водночас її далекий родич, похований поруч, таких модифікацій скелета не мав. Інші поховання того періоду також не мали слідів такого поводження з померлими, тож поки науковці не можуть пояснити, чому жінку поховали саме так. Одним із можливих пояснень є канібалізм, іншим — обробка черепа для виставлення напоказ, хоча поки незрозуміло, зробили це для приниження чи, навпаки, вшанування. Дослідження опублікували в журналі Antiquity.

Фото з розкопок, під час яких знайшли рештки жінки, якій вийняли мозок із черепа. GUARD / HES

Ким були поховані на півночі Шотландії?

Поховання двох людей біля озера Борраліе на півночі Шотландії знайшли ще у 2000 році. Рештки знаходилися під каїрном — кам’яним насипом, який початково мав форму гірки, але пізніше став більш вирівняним. Як показали попередні дослідження, поховання зробили ще до створення каїрну, а розташування тіл свідчить про те, що двох осіб поховали не одночасно, хоча й із невеликим проміжком між 50 роком до нашої ери та 70 роком нашої ери.

Перший скелет з поховання належав жінці, якій було за 30 на момент смерті. У нижній частині її черепа знайшли сліди перед- або посмертної травми, а всередині черепа — сліди порізів. Разом ці ознаки вказали науковцям на те, що мозок жінки вилучили з черепа після смерті. Поруч із черепом також знайшли дві плечових, ліктьову та стегнову кістки, які були наполовину зруйнованими. Хоча спершу науковці описали пошкодження як наслідки обгризання тваринами, сліди порізів і загострені краї, а також ознаки зношування однієї з кісток показали, що ці кістки використовували як інструменти. Але пізніше їх поклали назад у поховальну яму, розташувавши в анатомічному положенні.

Сліди порізів із внутрішнього боку черепа жінки (a), її кістки кінцівок, які перетворили на інструменти (b), і сліди обробки цих кісток (c-d). Rebecca Ellis-Haken / Castells Navarro et al. / Antiquity, 2026

Другий скелет належав підлітку, стать якого не змогли встановити за будовою кісток, але ДНК-тест підтвердив, що це чоловік. Зуби підлітка мали сліди недоїдання та можливої нестачі вітаміну C у його ранньому віці. Генетичний тест показав, що поховані були родичами в п’ятому поколінні, а також — спорідненими з людьми, похованими на Оркнейських островах на півночі країни. При цьому ізотопний аналіз їхніх кісток показав, що обоє походили з північно-східного узбережжя Шотландії, мали подібний раціон і переселилися на північ після досягнення дитячого, а у випадку жінки — підліткового віку. Імовірно, вони прибули до місця, де їх пізніше поховали, разом у складі однієї групи.

Що черепи розповідали про людей минулого

⚔️  В Іспанії знайшли рештки чоловіка, який страждав на рідкісну деформацію черепа, але при цьому став лицарем середньовічного ордену.

💀  Також в Іспанії науковці знайшли черепи людей, пробиті залізними цвяхами — так люди залізної доби виявляли як пошану, так і зневагу.

🍃  А от в Італії в черепі віком близько 400 років знайшли рештки мозку, у яких були найдавніші сліди вживання коки у Європі, які на два століття випереджають письмові згадки.

Іспанські науковці за допомогою суперкомп’ютера проаналізували геноми сучасних організмів з ядром, щоб відтворити, як еволюціонували найдавніші спільні предки рослин, тварин, грибів і найпростіших. Як виявилося, в ході еволюції до появи ядра й інших внутрішніх структур клітин долучилися різні бактерії, а також — гігантські віруси. Це означає, що процес еволюції організмів з ядром відбувався значно більш поступово, ніж вважали досі. Дослідження опублікували в журналі Nature.

Реконструкція останнього спільного предка організмів з ядром, який мав, зокрема, мітохондрії (13), які походили від поглинутих альфапротеобактерій. Richards et al. / PLoS Biology, 2024

Що знали про появу організмів з ядром раніше?

Біологи сходяться на тому, що найдавніші організми з ядром виникли приблизно півтора-два мільярди років тому, тоді як прокаріоти, або без’ядерні організми — понад три мільярди років тому. Припускають, що в щільних плівках із різноманітних прокаріотів з’явилися симбіотичні зв’язки між археями, подібними на бактерії організмами, що стали основою перших ядерних клітин, і альфапротеобактеріями, які згодом перетворилися на мітохондрії.

Але сучасні евкаріоти, тобто ядерні організми, поділяються на групи за тим, яку внутрішню будову мають їхні мітохондрії, що натякає на можливість внеску й інших бактерій в їхнє формування. На додачу до цього, не всі білки сучасних організмів можна віднести до таких, що походять від давніх архей або альфапротеобактерій. Тому з’ясувати, які ще організми брали участь в утворенні перших одноклітинних, а зрештою й багатоклітинних організмів з ядром, вирішили науковці Барселонського центру суперкомп’ютерів та Інституту біомедичних досліджень у Барселоні.

Реконструкція еволюційного дерева живого. LUCA, останній спільний предок усього живого, дав початок бактеріям та археям, симбіоз яких призвів до появи LECA — останнього спільного предка евкаріотів. Casey McGrath

Що вдалося дізнатися про еволюцію ядерних організмів завдяки суперкомп’ютеру?

Науковці використали суперкомп’ютер MareNostrum, щоб проаналізувати дані про геноми сучасних організмів. З його допомогою дослідники реконструювали протеоми, тобто сукупності усіх білків клітин, цих організмів і виявили серед них групи білків, які, найімовірніше, були в найдавнішого спільного предка всіх організмів із ядром. У пошуках таких груп білків науковці спиралися на те, щоб ці білки зустрічалися щонайменше у п’яти видів із принаймні трьох з дев’яти супергруп ядерних організмів.

Водночас дослідники відсіювали слабкі сигнали в даних, які за силою поступалися тим, які вже дозволили визначити походження клітин від архей та альфапротеобактерій. Так науковці з’ясували, що до появи перших організмів з ядром долучилися ще щонайменше дві групи бактерій: Myxococcota та Planctomycetota. Бактерії Myxococcota, зокрема, привнесли гени, пов’язані з обміном ліпідів і формуванням мембран клітин. А бактерії Planctomycetota мають одну з найскладніших внутрішніх будов серед прокаріотів, із мембраною навколо генетичного матеріалу, подібну на ядро евкаріотів. Ці дві групи привнесли приблизно 3,9 і 2,2 відсотка генів сучасних організмів із ядром.

Окрім цього, науковці реконструювали й час, коли ці дві групи бактерій стали частиною спільного предка евкаріотів. Як з’ясувалося, бактерії Planctomycetota долучилися до його появи ще до того, як з’явилися перші мітохондрії, імовірно, забезпечивши складну структуру цим клітинам. Пізніше, майже одночасно, відбувся симбіоз з альфапротеобактеріями та Myxococcota, що вже призвело до появи мітохондрій і змін в обміні речовин. На додачу до цього, понад три відсотки протеому найдавнішого спільного предка евкаріотів складали білки гігантських вірусів типу Nucleocytoviricota. Імовірно, вони пришвидшили горизонтальне перенесення генів між різними прокаріотами, що в результаті призвело до появи організмів із ядром.

Що це змінює в розумінні еволюції організмів із ядром?

Хоча науковці не відкинули ідею, що симбіоз, який призвів до появи мітохондрій, був важливим для появи організмів із ядром, вони показали, що формування таких організмів почалося набагато раніше за попередні оцінки. Окрім цього, вони визначили роль у цьому вірусів, які й зараз продовжують привносити нові гени в організми своїх хазяїв. Усе це наближає дослідників до розуміння того, як сформувалося складне й різноманітне життя на Землі, а також — що необхідно для його формування на інших планетах.

Які відкриття біологів змінювали уявлення про еволюцію організмів

🤔  Попри те, що поява організмів з ядром була пов’язана саме з появою мітохондрій, науковці знайшли ядерний організм, який живе без них.

🧬  А після смерті культури інфузорій науковці знайшли одноклітинний організм, який містить ген, що вважали зниклим із мітохондрій усіх евкаріотичних організмів.

🦠  Хоча віруси вважають нездатними самостійно виробляти енергію чи синтезувати білки, науковці виявили організми, що генерують енергію та змушують клітину-хазяїна виробляти лише потрібні їм білки.

На дні південно-східної частини Індійського океану виявили велетенське скупчення решток китів, що містило як відносно сучасні, так і викопні залишки, вік найдавніших з яких оцінили приблизно у понад п’ять мільйонів років. Це найбільш глибоководне «кладовище» китів — глибина його розташування більш як у півтора раза перевищує попередні знахідки та становить понад сім кілометрів, а його довжина сягає приблизно 1200 кілометрів. Дослідники припускають, що вивчення глибоководних кладовищ китів дозволить дізнатися більше про еволюцію морських ссавців. Дослідження опублікували в журналі Nature.

Глибоководна екосистема на поверхні решток китів. Global TREnD, IDSSE

Чому китові рештки цікавлять біологів? 

Загибель кита — важлива подія для океану. Коли мертвий кит опускається на дно, його тіло стає джерелом поживних речовин у середовищі, де зазвичай бракує їжі. Залишки м’яких тканин приваблюють падальників, а на рештках кісток на десятиліття формуються цілі екосистеми з молюсками, червами, ракоподібними та іншими тваринами. Там також оселяються хемосинтетичні бактерії, які отримують енергію зі сполук сірки, що міститься в органічних речовинах кісток. Дотепер більшість таких екосистем знаходили на глибинах до приблизно чотирьох кілометрів, а найглибше сягало 4204 метрів. Однак, у 2023 році команда дослідників на борту китайського судна «Tansuoyihao» виявила китові рештки у межах зони Діамантіна на глибинах від 4616 до 7001 метра.

Що показали занурення до китового кладовища?

Вивчення дна проводили під час 32 глибоководних занурень за допомогою спеціального апарата. Уже під час одного з перших досліджень, поблизу найглибшої ділянки западини Дордрехт, апарат натрапив на кістки китів, а під час подальших занурень науковцям вдалося задокументувати 485 ділянок із сучасними або викопними рештками китів.

Кістка кита, зібрана маніпулятором підводного апарата. Global TREnD, IDSSE

П’ять екосистем китових решток визначили як активні — вони перебували на стадії, коли основним джерелом енергії для мешканців стають сполуки сірки — поверхні кісток були вкриті білими шарами бактерій, а всередині жили черви Osedax, здатні «проїдати» китові кістки. Найглибшу активну екосистему виявили на глибині 6789 метрів — вона складалася з трьох видовжених хребців дзьоборилого кита.

У таких екосистемах вчені виявили тварин з принаймні 35 різних груп — там зустрічалися черви, ракоподібні, молюски, кнідарії (до них належать, наприклад, медузи та коралові поліпи) та голкошкірі, зокрема, офіури та морські маргаритки, яких досі зустрічали лише на рештках деревини та поблизу гідротермальних джерел. Більшість знайдених видів, імовірно, раніше не були науково описані, тому дослідники визначали лише їхню належність до певного роду або родини.

Ізотопний аналіз двадцяти п’яти кісток викопних китів указав, що їхній вік становив від 120 тисяч до 5,26 мільйона років. Найдавніші рештки належали представникам вимерлого виду Pterocetus benguelae.

Черепи дзьоборилих китів: двох вимерлих видів Pterocetus diamantinae й Izikoziphius rossi (два верхніх) та двох новозеландських ременезубів (Mesoplodon bowdoini, два нижніх). Global TREnD, IDSSE

Що могло зібрати сотні китових решток в одному регіоні? 

Хоча точні причини формування китових кладовищ невідомі, автори припускають, що на цей процес впливають кілька чинників. Відомо, що дзьоборилі кити полюють на глибоководних кальмарів і риб, тож зона Діамантіна могла бути важливим місцем їхнього живлення. Водночас занурення на велику глибину створює для китів ризик загибелі через фізичне виснаження або декомпресійні розлади, пов’язані з різкою зміною тиску. Мертві туші завдяки рельєфу дна могли опускатися вниз та лишатися на одному і тому ж місці, а надзвичайно повільне накопичення осаду дозволило кісткам відкрито лежати на дні упродовж сотень тисяч та навіть мільйонів років. Збереженню кісток сприяв і початково високий вміст у них мінеральних речовин — один з найвищих у ссавців, а також накопичення на їхній поверхні залізо-марганцевих оксидів. 

Автори припускають, що подібні кладовища можуть існувати й в інших частинах океану, де проходять маршрути або місця живлення глибоководних китів. Якщо їх вдасться знайти, вони можуть стати цінними архівами еволюції китоподібних і водночас допомогти зрозуміти функціонування глибоководних екосистем.

Які ще глибоководні знахідки робили біологи

🐟  На глибині 8336 метрів камера зафіксувала найглибоководнішу рибу, що належить до роду риб-слимаків. Рибу цього ж роду із незвичним синім забарвленням помітили на глибині шести кілометрів.

🐌  А от справжнього морського слимака помітили в Тихому океані — він здивував науковців тим, що вмів плавати та мав прозоре тіло.

🦠  У Північному Льодовитому океані біологи дослідили губок, здатних виживати в бідних на поживу регіонах завдяки бактеріям, що допомагають їм розщеплювати рештки вимерлих тисячі років тому тварин.

🦑  У Тихому океані підводному дрону вдалося зафільмувати глибоководного кальмара з найбільшими в природі світними органами.