Головна
Геонауки
Веселка повним колом і кінь у хмарі пилу. [Переможці конкурсу аерофотографії 2026]

Веселка повним колом і кінь у хмарі пилу. Переможці конкурсу аерофотографії 2026

Віталій Васильчук 1 день тому Джерело: International Aerial Photographer of the Year

Конкурс International Aerial Photographer of the Year судить знімки за одним критерієм — погляд згори. Знімати можна з дрона, літака, вертольота, повітряної кулі або просто з вершини гори чи даху хмарочоса. Цього року, у другому розіграші, журі відсудило 1587 робіт з усього світу.

Головний титул фотографа року дістався Азіму Хану Ронні з Бангладеш — його дають не за окремий кадр, а за портфоліо, тож три перші знімки в нашій добірці належать саме йому. Крім того, судді назвали переможців за окремі фотографії й відібрали топ-101 знімок для щорічного альбому конкурсу. Ми зібрали 14 робіт: веселка, замкнена в повне коло, повінь посеред пустелі Наміб, тисячі мартинів над Делі й кінь, що зникає у хмарі пилу.

Мартини, що зимують на річці Ямуна в Делі, прилітають сюди з Центральної Азії та Сибіру в листопаді й тримаються до середини березня. Люди на човнах годують птахів, тому щоранку на воді збирається кілька тисяч крил. Знято згори — і в кадрі вже не розділити, де закінчується зграя і починається натовп. Саме за портфоліо з цим знімком автор здобув титул фотографа року.

Тисячі червоних стручків чилі сушать просто неба в окрузі Богура на півночі Бангладеш, перш ніж відсортувати й відправити виробникам спецій. На майже сотні місцевих ферм, де вирощують чилі, працює понад 2000 людей.

Команда веслувальників іде туманною бірюзовою водою Цюрихського озера. З висоти видно те, чого не побачиш із берега: весла входять у воду одночасно, і за човном лишається доріжка з однакових завихрень.

Чотири жінки з собакою йдуть рядами балійських терас і доглядають молоді сходи рису. Ці сходинки в схилі формувалися століттями разом із системою зрошення субак, яка розводить воду з гірських річок згори вниз, від тераси до тераси. Сінгапурець Чін Леонг Тео з цим портфоліо став другим серед фотографів року.

Рибалка закинув сітку, і вона розкрилася по воді широкою дугою, обгорнувши човен. З рівня самого човна цей малюнок не існує — його видно лише згори.

Соссусфлей у пустелі Наміб — глиняно-солончакова западина, яка стоїть суха роками й заливається раз на кілька років. Після сильних дощів вода з мулом розтеклася розгалуженим візерунком, що з висоти читається як крони дерев. Австралійка Барбара Браун замкнула трійку фотографів року.

Учасники Варі вишикувалися колом навколо палкі — паланкіна зі священними дерев'яними сандаліями. Цій традиції в індійському штаті Махараштра близько 800 років: паломники йдуть до храмів Пандхарпура пішки й долають майже 250 кілометрів. Знімок став другим у номінації за окрему фотографію.

Коні йилки мчать запиленим плато Каппадокії на заході сонця. Йилки — не порода: так у Туреччині називають коней, яких виростили в селі, а потім відпустили пастися самостійно, і вони живуть напівдикими табунами. Третє місце серед окремих фотографій.

Пагорби над Сан-Хосе в Каліфорнії, знято в золоту годину. Такими зеленими вони бувають лише кілька місяців після зимових дощів — уже до літа ця сама місцевість вигоряє до жовтого. Кадр отримав спеціальну нагороду за зйомку в горах.

Гострі багатошарові гребені бедлендів у штаті Юта. Смуги — це шари осадових порід різного віку, а рельєф вирізала вода: м'які породи вимиваються швидше за тверді, тож схили лишаються зубчастими. Знімок відзначив особисто голова журі.

Міст Золоті Ворота на світанку, знятий так, що в кадр потрапили його ж опори й підвісні троси. Вони обрамляють сам міст і затоку Сан-Франциско позаду. Фото увійшло до сотні найкращих, які надрукують в альбомі конкурсу.

Кадр зроблено з вертольота над пустелею Наміб надвечір: сарнобик іде піском, лишаючи ланцюжок слідів і довгу тінь. Коли тіло цієї антилопи перегрівається, вмикається вибіркове охолодження мозку: кров, що остигає в носових ходах, тримає мозок холоднішим за решту тіла — так тварина економить воду, яку інакше витратила б на охолодження всього організму.

«Я їхав північним сходом Італії й знімав чудового білого коня, аж раптом він перекинувся на спину, щоб почухатися, і підняв хмару пилу — я назавжди зафіксував цей епічний момент», — розповідає фотограф.

Фотограф знімав море біля північно-східного узбережжя Сардинії, коли на заході сонця потрапив під дощ — і побачив веселку, замкнену в повне коло. Із землі таку майже не побачиш: веселка завжди коло, просто нижню половину зазвичай обрізає горизонт, і треба піднятися над ним. Знімок теж у сотні найкращих.

Дивіться також інші наші фотогалереї