Швейцарці споживають шоколаду більше всіх, а ще вони частіше отримують Нобелівські премії. Тобто, щоб отримати Нобелівську, ми маємо їсти багато шоколаду?
Насправді шоколад не є причиною успіхів в науці: між споживанням шоколаду та нобелівськими преміями немає причинно-наслідкового зв’язку, а є тільки кореляція, тобто зв'язок. Але чому ми знаходимо причину і наслідок там, де є всього-на-всього кореляція?
Люди схильні бачити зв’язок між речами, коли насправді його не існує, або він набагато менший чи навіть зворотний. Це є когнітивним упередженням під назвою ілюзорна кореляція. Це когнітивне викривлення дуже розповсюджене: саме на ньому тримаються наші забобони та вірування (наприклад, ми віримо, що якщо чорна кішка перебіжить нам дорогу, то це до невдачі), та магічні ритуали (викликання дощу танцями).
Першим експериментально дослідив цей ефект Лорен Чапмен з Університету Південного Іллінойсу у 1967 році. Учасникам експерименту роздали картки, де були слова, схожі по сенсу (пес та кіт), схожі по довжині слова (книга та хмара) та різні по довжині (чай та автомобіль). У кінці експерименту учасники вказали, що слова, схожі по сенсу та ті, які відрізнялися довжиною, їм показували частіше. Але насправді усі групи слів показувалися з однаковою частотою.
Як люблять повторювати вчені, «кореляція – це не причинно-наслідковий зв'язок». Тобто зв'язок між явищами не означає, що одне є причиною появи іншого. Ілюзорна кореляція виникає, якщо ми маємо дуже мало інформації або персонального досвіду стосовно певного питання. Коли ми знаходимося під дією цього упередження, ми бачимо зв'язки там, де їх насправді немає - тобто ми можемо пропустити дійсну причину та прийняти неправильне рішення. Щоб зменшити дію цього когнітивного викривлення, ми маємо взяти собі за звичку формувати мислення, яке оперує доказами, а не спирається на наші бажання та погляди.
Як використовує російська пропаганда дію цього когнітивного упередження? Дивіться у відео.