Ви купите шоколадку за 100 грн? Ні, це задорого. А за 99? Так, це ж зовсім інша річ! Ми вважаємо, що 99 - це вигідна пропозиція, бо це виглядає дешевше ніж 100. Перехід від 99 та 100 нам здається досить великим, бо ми прив’язуємось до пограничного значення. Проте, якщо округлити, різниці майже немає.
Коли ми приділяємо занадто багато уваги тільки одній характеристиці, яка одразу нам впадає в око, виникає когнітивне викривлення під назвою ефект прив'язки або якорування. Ми сприймаємо інформацію через призму цієї характеристики та спираємося на неї, коли міркуємо та приймаємо рішення замість того, щоб брати до уваги іншу інформацію. Це спотворює наше сприйняття.
Дію ефекту якорування продемонстрували у своїй роботі Деніель Канеман та Амос Тверські в 1974 році. Вони попросили учасників вгадати процентне відношення країн Африки, що входять в ООН. Але не просто вгадати, а вказати, менше чи більше ця цифра тієї, яка випаде учаснику на колесі фортуни (від 1 до 100).
Виявилось, що це випадкове число обумовлювало відповідь учасників: ті, яким показували число менше 10, казали, що в ООН 25% африканських країн, а ті, кому показували 65 та більше - казали, що таких країн 45%. Випадкові числа задали учасникам стартову планку, на яку учасники несвідомо орієнтувалися. Вкажемо, що зараз процент країн Африці в ООН - дорівнює 28%.
На відміну від інших когнітивних упереджень, дія ефекту якорування зберігається там, де ми маємо експертні знання. Щоб обійти вплив цього ефекту, ми можемо подумати про чинники, чому те, що одразу привертає на себе свою увагу - певний якір - не пасує до нашої ситуації та спробувати отримати ще більше інформації з певного питання
Проте ми можемо використовувати ефект якорування собі на користь. Наприклад, якщо ми не хочемо переїдати, ми можемо брати собі меншу порцію або класти їжу в тарілку меншого розміру, ніж зазвичай.
Як використовує російська пропаганда дію цього когнітивного упередження? Дивиться у відео.