Бетмен проти Джокера. За кого голосують персонажі кіно та чому?

Бетмен проти Джокера, Капітан Америка проти Залізної Людини, Люк Скайвокер проти Дарта Вейдера — це одні з найбільших протистоянь в історії кіно. Тим часом не менші протистояння можуть відбуватися в реальному світі, коли хтось має не такі політичні погляди, як решта його оточення.

Але як ці реальні політичні суперечності пов’язані з протистоянням героїв і лиходіїв? І як впливає наше сприйняття персонажів кіно на те, якими ми бачимо людей, які розділяють (або ні) наші політичні погляди? Розібратися у цьому та дослідити політичні погляди героїв і лиходіїв з кіно намагалися соціологи з Саутгемптонського та Віденського університетів, а результати свого дослідження опублікували в журналі Political Science Research and Methods.

DC Comics

Звідки ідея дізнаватися політичні погляди супергероїв?

Люди схильні пов’язувати з політичними поглядами також й інші риси, часто ті, що ніяк не стосуються політики. Найбільш вираженим проявом цього є те, що люди приписують тим, хто розділяє з ними політичні погляди, позитивні риси характеру, а політичним опонентам — негативні. Це пов’язано з двома упередженнями: позитивним проєціюванням всередині групи («якщо вони схожі на мене, то також хороші») і негативним контрпроєціюванням назовні групи («якщо я відрізняюся від поганих людей, то, певно, хороший»).

Хоча у повсякденному житті люди не завжди обговорюють політику, але знання про належність іншої людини до певної політичної партії може суттєво змінювати ставлення до неї, впливаючи на стосунки та навіть те, якого кандидата з більшою ймовірністю візьмуть на роботу. Але чи можливо таке, що не маючи знання про чужі політичні погляди, люди створюють хибне уявлення про них, засновуючись лише на своєму враженні про людину? Науковці припустили, що так, і провели соціологічні дослідження у Сполученому Королівстві та США, щоб з’ясувати, якими люди вважають політичні погляди кіногероїв і кінолиходіїв — тобто тих, про чиї політичні переконання вони не можуть знати.

За кого ж голосують Бетмен і Джокер?

Для дослідження обрали саме ці країни, адже в них двопартійна система, що ще більше підсилює розкол на «наших» і «чужих». Учасникам дослідження по черзі вмикали зображення різних героїв і лиходіїв з кіно та просили вказати, яку політичну партію вони б підтримували, на думку людей.

Результати підтвердили припущення науковців: засновуючись лише на тому, хороший персонаж або поганий, люди приписували йому підтримку їхньої політичної партії або опозицію їй. Тож, принаймні на думку учасників цього дослідження, Бетмен голосував би за ту ж партію, що й вони, тоді як Джокер — за опозицію їй. Що цікаво, така тенденція спостерігалася серед обох партій, тобто одного й того ж позитивного героя демократи й республіканці чи консерватори й лейбористи сприймали як прихильника саме їхніх політичних поглядів.

GIPHY

Так серед персонажів, чиї політичні погляди учасники дослідження зі США оцінили як найближчі до їхніх, опинилися Людина-Павук з кіновсесвіту Марвел, Майстер Йода з «Зоряних Воєн» і Рон Візлі з «Гаррі Поттера». Британці ж назвали найближчими до власних політичні погляди Ар’ї Старк з «Гри Престолів», Люка Скайвокера з «Зоряних Воєн» і Попелюшки. Що цікаво, британці оцінили подібність політичних поглядів Капітана Америки з кіновсесвіту Марвел до власних вище за американців.

Лиходії фільмів і серіалів, навпаки, отримали репутацію тих, хто був противником політичних поглядів учасників. Найбільш відмінними від власних учасники вважали погляди Драко та Люціуса Мелфоїв з «Гаррі Поттера», Джоффрі Баратеона з «Гри Престолів» і Круелли де Вілль.

GIPHY

Деякі з персонажів, яких науковці позначили як лиходіїв, опинилися на шкалі подібності політичних поглядів між героями. Серед таких були Локі з кіновсесвіту Марвел, Пансі Паркінсон з «Гаррі Поттера» та Хрещена Фея зі «Шрека». Імовірно, це пов’язано з неоднозначним визначенням цих персонажів як лиходіїв, адже Локі, наприклад, у перших фільмах про Тора діяв як лиходій, у наступних — як антигерой, а у власному серіалі — як герой.

Але що спільного має голосування персонажів із реальним?

Крім експерименту, у якому учасників просили оцінити політичні погляди персонажів кіно, науковці також провели інший, у якому учасникам давали прочитати текст про вигаданого політика. У цьому тексті жодного разу не згадували належність політика до однієї з партій, натомість описували його діяльність. В одній версії тексту політик був зображений позитивно як щедра людина, що жертвувала гроші на благодійність, тоді як в іншій — негативно та зі згадками про звинувачення в корупції.

GIPHY

Після прочитання тексту учасників просили пригадати, до якої партії належав описаний у тексті політик. Якщо він був описаний позитивно, то учасники хибно пригадували, що він був представником партії, яку вони підтримують. Якщо ж політика описували з негативного боку, то учасники пригадували, буцімто він мав відмінні від них політичні погляди. Тож навіть коли ніщо не вказувало на політичні погляди людини, про яку вони читали, учасники все одно між рядків читали те, що хотіли.

То в політичній історії без щасливого кінця?

Дослідники виявили, що найбільш схильними до пов’язування своїх політичних поглядів із героями, а протилежних — із лиходіями були ті люди, що були більш політично активними та мали сильне негативне уявлення щодо своїх політичних опонентів. Загалом до такого вдавався один із шести учасників експерименту, що далеко від більшості, але такий відсоток вже є достатнім для впливу на суспільну думку.

Оскільки цей ефект сильніше спостерігався саме тоді, коли персонаж був негативним або історія містила негативні елементи, то науковці пов’язали схильність приписувати людям політичні погляди саме з негативним контрпроєціюванням назовні групи. Найбільш схильними до такого були американські демократи та британські лейбористи, які не так сильно пов’язували героїв зі своїми політичними поглядами, як відмовлялися пов’язувати з ними лиходіїв.

GIPHY

Позаяк така схильність зберігалася не лише в експерименті з вигаданими персонажами, але й в історії про реального, на думку учасників, політика, то науковці застерігають про її вплив на реальну політичну активність людей. Вони вважають, що таке спрощене ставлення до інших може призводити до розколу в суспільстві, радикалізації та сприйняття інших людей як ворогів лише на основі того, що в них відрізняються політичні погляди.

Хоча дослідження проводили на представниках партій-опонентів, науковці припускають, що подібне спрощене уявлення про інших може виникати й у соціальному контексті: як людина ставиться до вакцинації, за яку команду вболіває чи яку релігію сповідує. Експеримент з уявним політиком показав, що люди схильні відносити інших до «своїх» або «чужих» у будь-який момент, коли випадає така нагода. У реальному світі прикладом такої нагоди є вибори, вихід Сполученого Королівства з Європейського Союзу, тобто брекзит, або пандемія ковіду.

Дослідники сподіваються, що знання людей про таку схильність до проєціювання поглядів зможуть запобігти стереотипному сприйняттю інших людей. Крім того, корисними в боротьбі з упередженням про прихильників іншої партії як ворогів можуть бути методи розвінчування стереотипів.