Самці химероподібних хрящових риб використали зубастий орган на голові для утримання самиць під час спарювання. Як виявилося, зуби на цьому органі мають таке ж походження, як і зуби в роті цих риб, але в процесі еволюції набули нового призначення. Це свідчить на користь того, що в різних хребетних зуби могли еволюціонувати за різними механізмами. Дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Як прослідкували еволюцію зубастого органа?
Біологи вивчали тенакулюм — хрящовий виріст у самців химероподібних риб (Holocephali), який під час підготовки до спарювання підіймається над головою, а в спокійному стані втягується у простір між очима риби. Хоча про наявність «зубів» на ньому було відомо давно, досі науковці не знали, чи є ці вирости справжніми зубами. Щоб дослідити походження цих зубів, науковці досліджували сучасний вид химероподібних, гідролага американського (Hydrolagus colliei), і вимерлий у кам’яновугільному періоді вид Helodus simplex.
Як показало дослідження представника H. simplex віком 315 мільйонів років, спершу тенакулюм ріс на верхній щелепі риб, а вже пізніше перемістився на чоло химероподібних. Науковці також з’ясували, що в сучасних химероподібних зуби на тенакулюмі ростуть із зубної ламіни — тканини, яка дає початок зубам хребетних тварин. Досі цю тканину не фіксували в здорових тварин за межами щелеп. Оскільки у біології є дві гіпотези про походження зубів: з луски чи з виростів усередині гортані, відкриття здатності зубів мігрувати може свідчити про те, що обидві ці гіпотези правдиві — для різних видів тварин.
- Раніше науковці також з’ясували, що за чутливість зубів у людей також відповідальні риби. У ранніх хрящових риб вони відповідали за попередження про небезпеку.
- Водночас арахнологи знайшли новий рід тарантулів, самці якого мають аж п’ятисантиметрові органи для розмноження, завдяки яким уникають поїдання самицями.