Пожежі девонського періоду пов’язали із кліматом і розвитком судинних рослин
За допомогою викопного деревного вугілля та геохімічних даних палеонтологи реконструювали 65 глобальних лісових пожеж у 10 палеогеографічних районах у девонському періоді. Вони виявили, що горіли переважно деревні рослини лігнофіти, та пов’язали пожежі із кліматом, а не швидким збільшенням рівня кисню у атмосфері. Відповідна стаття надрукована у журналі Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology.
Що відомо про пожежі девонського періоду?
Лісові пожежі можуть бути руйнівними для різних компонентів у наземних та водних екосистемах. У сучасній екології динамічний характер лісових пожеж вважається важливим для взаємодії між живими організмами та навколишнім середовищем, однак вивчати такі явища у минулому є складним завданням. Найраніші відомі лісові пожежі сталися наприкінці силурійського періоду (420 мільйонів років тому). У відкладеннях наступного, девонського періоду (419,2–358,9 мільйонів років тому) записи лісових пожеж є розрізненими, на відміну від набагато поширеніших свідчень кам’яновугільного та пермського періоду.
Що аналізували дослідники?
Науковці вирішили детально охарактеризувати девонські лісові пожежі за допомогою двох типів свідчень: викопного деревного вугілля та біомаркерів, тобто поліциклічних ароматичних вуглеводнів. Ці сполуки пов’язані з горінням деревини. Таким чином, дослідники змогли відстворити 65 глобальних подій лісових пожеж на 10 палеогеографічних регіонах на 10 різних часових проміжках.
Про що вони дізналися?
Виявилося, що найбільша кількість лісових пожеж відбувалася у пізньому девонському періоді, і їхня найбільша концентрація відбувалася у східній частині суперконтиненту Євроамерики. Тут росли лісі з різноманітних рослин-лігнофітів. Такі чагарникові та великі деревні таксони мали розвинені легкозаймисті гілки та листя і слугували паливом для пожеж. Крім того, розподіл свідчень пожеж демонструє найвищу концентрацію в регіонах із посушливим та напівзасушливим теплим помірним кліматом. На відміну від деяких попередніх досліджень, нова робота не демонструє зв’язку пожеж із зростанням рівню кисню у атмосфері у пізньому девоні. Натомість ці пожежі, швидше за все, явище, були результатом першої адаптації та розповсюдження судинних рослин в порівняно посушливих внутрішніх середовищах.