Темного неба без жодного штучного світла стає дедалі менше, і астрофотографи знають це краще за всіх. Дев'ятий рік поспіль команда Capture the Atlas обирає найкращі фото Чумацького Шляху з усього світу. Принципова умова конкурсу: небо й передній план повинні бути зняті в одній точці і в одну ніч. Серед цьогорічних знімків — соляна пустеля на 4 000 метрах в Аргентині без жодного ліхтаря, 45-метровий лавовий водоспад, баобаби в бостванському солончаку й дощ Геминідів над 10-метровим телескопом на Канарах. Найкращі кадри ми зібрали в галереї.
Аргентинська Пуна — гірське плато на висоті 3500—4000 метрів, куди доїхати можна лише позашляховиком. Найближче село Антофалла налічує 60 мешканців, електрику там генерують локально й вимикають на ніч. Фотограф дочекався тут «ідеальної ночі»: галактичне ядро ліворуч над аркою, праворуч — туманність Ґум.
Гран Телескопіо Канаріас — найбільший оптичний телескоп у світі. Фотограф піднявся на вершину Роке-де-лос-Мучачос у перший чистий день після штормів і встиг зняти зимовий Чумацький Шлях над куполом телескопа, поки тривав дощ Геминідів. Сам купол у ту ніч не відкривався через високу вологість.
Фотограф знайшов цю точку на узбережжі Вайрарапа в Новій Зеландії й одразу зрозумів, який кадр хоче тут зробити. Вичікував його місяцями: повертався на берег знову й знову, чекав, поки ідеально зійдуться світло, погода й прилив. Реалізована панорама — це сотні окремих кадрів, зшитих в один.
Зимова арка Чумацького Шляху й вогні Квінстауна в одному кадрі — поєднання, яке буває рідко, бо міське світло зазвичай вбиває таке небо. Фотограф видирався вгору засніженими схилами, чекав на крижаному вітрі й ночував на снігу, щоб зробити кадр.
Піннаклс — поле з тисяч вапнякових стовпів у національному парку Намбунг на заході Австралії. Фото зроблене відразу після заходу сонця: центральний стовп майже ідеально вирівнюється з Південним небесним полюсом, а праворуч червоніє туманність Ґум — залишок далекої наднової.
Дістатися до цього рифу, який повністю вкритий морськими зірками, можна лише в найнижчий відплив, ще й якщо збігаються фаза місяця, вітер і погода. У ту ніч усе склалося, і фотограф зняв панораму у два прийоми: верхнє небо з берега, нижній ряд із самого рифу, поки приплив не повернувся.
Татри ранньою весною: на хребтах ще лежить сніг, але зимовий холод уже відпустив. Тут фотограф зробив свій перший знімок Чумацького Шляху за рік. Вдалині — гірський масив, у небі — ядро галактики з кольорами туманностей регіону Ро Змієносця, а гірська річка на передньому плані веде погляд знизу вгору.
Річка Аґріо несе з вулкана Копауе залізо й сірку, тому стіни каньйону, у який впадає водоспад, жовто-помаранчеві. Фотографиня кілька разів намагалась потрапити сюди й щоразу відступала: то снігопад, то холод і вітер, та цього разу арка Чумацького Шляху зависла ідеально над 45-метровим водоспадом.
На вершині вулканічного острова Ла-Пальма — гігантський кратер і ендемічні рожеві квіти таджинасте, які цвітуть лише два-три тижні на рік. Автор встиг до останніх квітів сезону: на цій панорамі вони утворюють своєрідну арку, у якій видніється Чумацький Шлях.
П'ять годин підйому з 20-кілограмовим рюкзаком, мороз -15°C, сніг їде під ногами — саме так фотограф піднімався до Сайм-Гат — найхолоднішої гірської хатини Північного острова, розташованої на схилі вулкана Таранакі. Панорама, знята там, це 78 кадрів за годину на тому самому морозі.
Два тижні на кемпері вздовж Нормандії та Бретані, і лише одна чиста ніч на півострові Пенгір. Та цього було достатньо. На цій 200-градусній панорамі одночасно: зимова арка Чумацького Шляху, полярне сяйво, зодіакальне світло, сузір'я Оріона з Петлею Барнарда, Плеяди, туманності Розетка й Каліфорнія, галактика Андромеди і Юпітер.
Фотограф провів десять днів сам у машині в пустелях Ботсвани в пошуках темного неба. На острівець баобабів посеред гігантського солончака Стефано потрапив випадково: побачив назустріч два джипи і поїхав слідом. На фінальному кадрі один з баобабів він підсвітив ліхтарем, а небо зібрав із чотирьох трекованих експозицій.