Морські біологи зафіксували на відео, як каракатиці махали одна одній своїми щупальцями. Оскільки ця поведінка зазвичай з’являлася в присутності інших каракатиць й у відповідь на їхнє махання, науковці вважають це формою вітання у цих тварин. Крім того, каракатиці можуть не лише візуально впізнавати махання, але й за вібраціями, які вони створюють у воді. Статтю про це опублікували на сайті препринтів bioRxiv.
Як науковці спостерігали за вітаннями каракатиць?
Дослідники помістили в акваріум в лабораторії декілька особин каракатиць і фільмували те, як вони поводилися при зустрічі одна з одною. Вони зафіксували чотири типи змахів щупальцями, які робили каракатиці: вгору, вбік, вниз і зі складанням щупалець досередини. Коли каракатицям вмикали відеозапис інших каракатиць, що демонстрували один із чотирьох типів змахів, вони реагували змахами у відповідь. Коли відео зі змахами перевертали, то каракатиці відповідали на них рідше, подібно до того, як людям важче розпізнати вирази облич, коли вони перевернуті.
Тоді науковці вирішили перевірити, чи каракатиці розпізнають махання також за вібраціями, які воно створює у воді. Для цього вони записали вібрації на мікрофон, а потім відтворили їх разом із відео у правильному чи перемішаному порядку. Як виявилося, каракатиці відповідали на змахи лише тоді, коли вібрації збігалися з рухами іншої каракатиці на відео. Поки що науковці не знають, чи зашифровують каракатиці в ці змахи якісь конкретні значення та які саме. Утім подальші дослідження допоможуть це з’ясувати та, можливо, розробити алгоритм штучного інтелекту для розшифрування спілкування каракатиць.
Що науковці знають про спілкування й інтелект каракатиць
🤝 Попри попередні уявлення, каракатиці виявилися все ж схильними утворювати групи — вони роблять це для отримання переваг під час осінньої міграції.
🦑 Свої щупальця ці тварини можуть використовувати не лише для спілкування, але й для прикидання неживими об’єктами, щоб обдурити свою здобич.
🤯 Каракатиці змогли почекати довше, щоб отримати більшу винагороду, продемонструвавши самоконтроль у так званому «зефірному тесті».
🧠 Пам’ять каракатиць виявилася стійкою до старіння та не погіршилася з віком, а також у них утворилися фальшиві спогади, як у людей.