У Бразилії помітили дитинча чорного капуцина, яке жонглювало кокосом, сім разів підкинувши й зловивши його. Таку поведінку вперше фіксують у цього виду, але раніше за нею помічали гібонів, макак, дельфінів, видр і воронових. Науковці припускають, що завдяки їй тварини можуть тренувати когнітивні здібності та рухові навички, а також — що ця поведінка може передаватися шляхом культурного навчання. Дослідження опублікували в журналі Primates.

Дитинча чорного капуцина жонглює кокосом, підкидаючи та ловлячи його. Saraiva et al. / Primates, 2026

Як підтвердили жонглювання капуцина?

Зоологи, які документували різні форми поведінки у підвиду чорних капуцинів (Sapajus nigritus cucullatus), зафільмували, як одне з дитинчат сиділо на самоті на відкритій вкритій травою ділянці та підкидало кокос. Після кожного підкидання дитинча капуцина відстежувало кокос у повітрі та намагалося зловити його обома руками, а у разі падіння на землю — швидко підіймало та підкидало знову. Його рухи були ритмічними та повторюваними, що характерно для жонглювання, а також швидкими, що свідчить про контроль рухів і високу залученість у таку активність.

Спостереження зробили в частині лісу, яка розташована у межах студмістечка Лондринського університету в штаті Парана. Науковці припускають, що близькість до людей дозволяє капуцинам досліджувати нові предмети, що може стимулювати гру. А доступність їжі від людей дещо зменшує конкуренцію між особинами, через що саме таке середовище може сприяти появі нових форм поведінки, яких немає у повністю диких лісах.

  • Раніше інженери навчили жонглювати роборуку, завдяки чому вона змогла утримати овальний м’ячик. Жонглювання предметами на таці допомогло й іншій роборуці утримати їх від падіння.
  • А от фізики змусили хвилю-солітон жонглювати краплиною води, що вона змогла робити аж протягом 90 хвилин.