Вчені зі США та Південної Кореї розробили біорозкладну та біосумісну голку для введення лікарських засобів інтравітреально, тобто ін'єкцією в око. Успішні випробування винаходу на свинях дають надію, що в клінічній практиці він допоможе уникнути небажаних побічних ефектів, пов'язаних зі звичайними інтравітреальними ін'єкціями. Дослідження опубліковане в журналі Advanced Healthcare Materials.

Флуоресцентне зображення ока свині з позначенням місця імплантації в нього мікроголки (червоний трикутник). Lee et al. / Advanced Healthcare Materials, 2022

Що не так із наявними ін'єкціями?

Інтравітреальними називають ін'єкції, за яких введення препаратів проводять у склисте тіло ока. Це доволі поширена процедура, яка застосовується для введення різноманітних лікарських засобів: від протизапальних препаратів та антибіотиків до антитіл. Та вона не позбавлена ризиків, особливо, коли пацієнт проходить декілька інтравітреальних ін'єкцій, серед яких — надмірне пошкодження тканин та інфікування очного яблука. Що гірше, при очних пухлинах злоякісні клітини можуть вивільнятися з отвору, залишеного голкою, поширюючись на здорові тканини. Прагнучи мінімізувати ці ризики, науковці з Інституту біомедичних інновацій Терасакі з корейськими колегами розробили аналог звичним інтравітреальним ін'єкціям.

Яку заміну розробили вчені?

Вчені звернули увагу на переваги мікроголок, які спричиняють сильно менше пошкодження тканин, зокрема ока. Тож вони створили власні версії мікроголок для введення лікарських засобів в склисте тіло, які взагалі не потребують витягання. Цього вдалося досягти, зробивши їх із біосумісного та біорозкладного полімеру полілактиду (ПЛА-пластик) з нанесеним на нього шаром лікарського засобу та гідрогелевим верхнім кінчиком, який при контакті з вологою набрякає та закупорює залишений голкою отвір. Відтак ліки з голки поступово вивільняються у склисте тіло, а сама голка — розчиняється.

Схематичне зображення роботи нової мікроголки (на верхній картинці справа для порівняння показано голку при звичайній інтравітреальній ін'єкції). Lee et al. / Advanced Healthcare Materials, 2022

Задум спрацював як треба?

Випробування на свинях показало, що мікроголка залишається на місці навіть на сьомий день після введення. При цьому вона успішно запечатує собою утворений отвір в оці, не допускаючи протікання з нього. А лікарський засіб рівномірно поширюється склистим тілом та досягає сітківки. Утім, вчені запевняють, що варіюючи довжину голки, можна контролювати глибину проникнення препарату. Що важливо, присутність мікроголки не спричинила небажаних ефектів, пов'язаних із пошкодженням ока, як-от запального набряку.